29 серпня 2026 року в Ісландії відбувся історичний референдум про відновлення переговорів щодо вступу країни до Європейського союзу. За остаточними даними, ініціативу підтримали лише 47,2% виборців, тоді як 52,8% проголосували проти. Явка на голосування виявилася надзвичайно високою і становила 82,5%, що перевищило показники останніх парламентських виборів.
Динаміка підрахунку: від столичного оптимізму до сільського скепсису
Як і передбачали соціологи, боротьба виявилася напруженою, а хід підрахунку голосів приніс драматичний поворот. Одразу після закриття виборчих дільниць о 22:00 за місцевим часом перші попередні результати зі столиці країни, Рейк'явіка, показали впевнену перевагу прихильників євроінтеграції (до 58% на користь варіанта «Так»). Прихильники вступу обережно висловлювали оптимізм, пов'язуючи це з високою активністю городян.
Однак після опівночі картина кардинально змінилася, коли почали надходити дані з сільських та прибережних регіонів. Саме в цих округах, де історично сильні позиції євроскептиків, було зафіксовано значну перевагу на користь відмови від переговорів:
- Північно-Західний округ: 62,9% проти;
- Північно-Східний округ: 61,2% проти;
- Південний округ: 60,5% проти.
У той час як у Рейк'явіку (Північ і Південь) варіант «Так» набрав 57,5% та 54,5% відповідно, голосів зі столиці виявилося недостатньо для загальної переваги. До ранку табір «Ні» перехопив ініціативу і утримував її до остаточного підрахунку бюлетенів.
Головна причина: «Риба важливіша за Брюссель»
Ключовим фактором, що визначив результат голосування, стало питання контролю над рибними ресурсами. Рибальство забезпечує близько 8% ВВП Ісландії та майже 40% її експорту, будучи основою національної економіки та ідентичності.
Повноправне членство в ЄС вимагало б підпорядкування Спільній політиці у сфері рибальства, яка передбачає розподіл квот на вилов між країнами-членами та жорсткий контроль з боку Брюсселя. Незважаючи на спроби уряду переконати виборців у тому, що Рейк'явік зможе домовитися з ЄС про особливі умови та збереження національного контролю над водами, ці аргументи не знайшли відгуку. За даними передвиборчих опитувань, близько 90% компаній, пов'язаних із рибним сектором, виступали категорично проти відновлення переговорів.
Чому статус-кво виявився кращим
Аналітики зазначають, що для більшості ісландців поточний формат відносин з Європою є оптимальним. Ісландія вже є членом Європейської економічної зони (ЄЕЗ) та Шенгенської угоди. Це дає країні:
- Практично безперешкодний доступ до єдиного європейського ринку;
- Участь у ключових програмах (Erasmus, Horizon, система торгівлі квотами на викиди);
- Свободу пересування громадян.
При цьому Рейк'явік зберігає повний суверенітет у питаннях рибальства та сільського господарства, які свідомо виключені з угоди про ЄЕЗ. Фактично, Ісландія вже адаптувала близько 75% своїх законів під стандарти ЄС, не маючи при цьому права голосу при їх прийнятті. Як констатувала прем'єр-міністр Крістрюн Фростадоттір, громадяни своїм вибором підтвердили, що їх повністю влаштовують існуючі домовленості.
Історичний контекст і політичні наслідки
Ісландія вперше подала заявку на вступ до ЄС у 2009 році на тлі найтяжчої фінансової кризи, але переговори були заморожені у 2013 році після приходу до влади коаліції євроскептиків. Нинішній лівоцентристський уряд повернув це питання на порядок денний, аргументуючи це необхідністю зміцнення позицій країни в умовах зростаючої геополітичної нестабільності.
Хоча референдум має консультативний характер, уряд офіційно заявив, що поважає вибір народу. Цей результат фактично знімає тему вступу до ЄС із внутрішньополітичного порядку денного Ісландії щонайменше на найближчі роки.
Для Брюсселя це рішення стало черговим нагадуванням про те, що навіть у країнах із високим рівнем життя (ВВП на душу населення близько 84 000 євро) та тісними економічними зв'язками ідея глибокої політичної інтеграції може поступатися прагматичному бажанню зберегти національний суверенітет над ключовими галузями економіки.
