16 вересня 2026 року видання Rest of World опублікувало аналіз стратегій країн Глобального Півдня у сфері штучного інтелекту. Держави від Латинської Америки до Південно-Східної Азії та Близького Сходу свідомо розділяють закупівлі: американські чипи для інфраструктури та китайські відкриті моделі для розробки систем. Такий підхід дозволяє зберігати контроль над даними й уникати повної залежності від однієї наддержави.
Саудівська Аравія запустила модель Humain-m3 на базі відкритої системи китайської компанії MiniMax. Водночас королівство інвестує мільярди в інфраструктуру через угоди з Nvidia. Бразилія розділила 444 мільйона доларів: 255 мільйонів спрямовано на суперкомп'ютер з Huawei та iFlytek, а 189 мільйонів — на тендер з Nvidia. Президент Лула да Сілва наголосив, що мета — не залежати від однієї компанії чи країни та зміцнити суверенітет над даними.
Єгипет розглядає пропозиції Huawei щодо будівництва дата-центрів поряд із проєктами Nvidia. Малайзія вивчає прискорювачі Huawei Ascend 910C для своєї суверенної ініціативи в ШІ, попри попередження США. Ці приклади показують, що країни обирають компоненти за технічними та економічними критеріями, а не за геополітичними вказівками.
Американські чипи залишаються незамінними в сегменті передових напівпровідників, мережевого обладнання та хмарної інфраструктури. Китайські відкриті моделі, навпаки, пропонують доступні альтернативи для навчання та fine-tuning, особливо коли бюджет обмежений. Такий гібрид знижує ризики: дані залишаються під національним контролем, а моделі можна адаптувати під локальні мови та завдання без передачі чутливої інформації за кордон.
Методологія розділення проєктів дозволяє тестувати продуктивність різних стеків на реальних завданнях. У Саудівській Аравії китайська база показала кращі результати з арабської мови, що й визначило вибір. Бразилія проводить паралельні тендери, щоб порівняти ефективність і вартість. Такий емпіричний підхід дає точнішу картину, ніж політичні декларації.
США намагаються вибудувати альянси на кшталт Pax Silica та ініціативи U.S.-ASEAN AI Spark, пропонуючи фінансову й технічну підтримку. Китай просуває WAICO — відкриту організацію, орієнтовану на співпрацю та норми. Однак багато країн, зокрема Сінгапур і Казахстан, беруть участь в обох структурах, демонструючи небажання обирати бік.
Експерти зазначають, що примус до вибору однієї сторони спричиняє зворотний ефект. Навіть союзники США в Європі переглядають залежність від американських технологій. Країни Глобального Півдня вбачають у цьому можливість зберегти гнучкість і незалежність, працюючи з обома постачальниками.
Китайські компанії активно конкурують на рівні інфраструктури, пропонуючи Ascend-чипи та хмарні рішення. Американські фірми зберігають перевагу в найпередовіших прискорювачах. Розрив у продуктивності поступово скорочується, що робить китайські варіанти дедалі привабливішими для бюджетних проєктів.
Стратегічний вибір Глобального Півдня змінює динаміку глобальної конкуренції. Вашингтон втрачає важелі впливу там, де країни можуть дозволити собі лише китайські відкриті моделі. Пекін отримує доступ до ринків без необхідності нав'язувати жорсткі умови.
Відкритим залишається питання довгострокової сумісності гібридних систем. Як вирішуватимуться питання безпеки, оновлень і передачі знань між американським залізом і китайським софтом? Незалежні аудити та бенчмарки покажуть, наскільки стійка така архітектура.
Наступні дослідження, ймовірно, зосередяться на реальних кейсах міграції даних і продуктивності в умовах санкцій чи експортних обмежень. Саме ці дані визначать, чи стане гібридна модель стійкою нормою, чи тимчасовим компромісом.
Країни Глобального Півдня демонструють, що технологічний суверенітет досягається не ізоляцією, а вмілим комбінуванням найкращих доступних рішень.
