Опівдні 7 липня 1947 року у Вест-Рінджі стався загадковий інцидент, який згодом знайшов відображення в розсекречених архівах Пентагону. Пенсіонер Чарльз Н. Таскер, сидячи на веранді Ерла Вайтгеда на трасі Route 202, помітив перші ознаки біди: тонкі цівки диму, що підіймалися над зеленою лукою. При детальному огляді було виявлено обгорілі плями діаметром приблизно 3,8 см. Неподалік на узбіччі дороги виникла низка небезпечних осередків займання сухої трави, що утворювали коло діаметром близько 60 метрів. Таскер негайно викликав місцеву пожежну команду.
Один зі свідків, такий собі містер Апель, передав знайдені металеві фрагменти для аналізу до Массачусетського технологічного інституту (MIT). Там за роботу взявся декан аспірантури доктор Джон В. Банкер, який очолив дослідницьку групу. Результати дослідження були надіслані до бостонського відділення ФБР.
За допомогою спектрографа вчені MIT встановили, що фрагменти є звичайним залізом, яке зазнало впливу екстремально високої температури і перетворилося на чавун. Вони реконструювали об'єкт, з'ясувавши, що фрагменти колись були частиною єдиного порожнистого циліндра діаметром приблизно 20 см (8 дюймів) і товщиною стінок 3/16 дюйма.
Професор електротехніки Дж. Френсіс Рейнтджес (у документах зазначений як «Rentges») відзначив схожість фрагментів з обшивкою ракет V-2, які США на той час випробовували в Нью-Мексико. Проте в остаточному меморандумі ФБР підкреслювалося, що ця теорія не виключає всіх інших можливостей. На полях документів від руки було зроблено примітку: «FLYING DISCS» — «літаючі диски».
Контекст мав вирішальне значення: американське захоплення «літаючими тарілками» почалося лише за два тижні до того — 24 червня 1947 року, коли пілот Кеннет Арнольд повідомив про спостереження дев'яти непізнаних об'єктів біля гори Рейнір у штаті Вашингтон. До кінця червня преса підхопила цю історію, і країною прокотилася хвиля повідомлень про непізнані літальні об'єкти. Інцидент у Вест-Рінджі стався якраз у розпал цього ажіотажу.
Пентагон оприлюднив понад сто сторінок нових файлів про UAP (непізнані аномальні явища) 8 травня 2026 року в межах ініціативи PURSUE (Presidential Unsealing and Reporting System for UAP Encounters), запровадженої за наказом президента Дональда Трампа у лютому 2026 року. За даними NHPR, бостонське відділення ФБР планувало знищити зразки до 15 серпня 1947 року, якщо не надійде інших вказівок. На запит редакції у 2026 році у ФБР відповіли, що не змогли знайти відповідних записів про подальшу долю фрагментів.
Сучасні експерти, опитані NHPR, розійшлися в оцінках. Професор планетології Річард Бінцель з MIT зауважив, що описані властивості фрагментів несумісні з метеоритами — вони не приземляються гарячими і не спричиняють пожеж. Водночас інші дослідники вважали малоймовірним, що уламки належали ракетам, враховуючи відстань від полігону Вайт-Сендс, яка перевищує три тисячі кілометрів. Регіональний директор MUFON (Mutual UFO Network) Майкл Панічелло підкреслив, що документи становлять інтерес, але не дають однозначної відповіді на питання про походження фрагментів. Він визнав складність ситуації: важко робити поспішні висновки про позаземне походження, коли неможливо виключити об'єкти техногенного характеру.
Таким чином, згідно з розсекреченими матеріалами, походження чавунних фрагментів порожнистого циліндра діаметром близько 20 см залишається нез'ясованим навіть через майже вісімдесят років.
