Сонячні бурі — короткочасні сплески сонячної активності — впливають на земну атмосферу значно швидше, ніж довгострокові цикли активності Сонця. Дослідження, опубліковане в журналі Geophysical Research Letters, продемонструвало, що геомагнітні бурі здатні відчутно змінювати температуру, тиск та кількість опадів над Північною Америкою буквально протягом годин або днів. Ці висновки детально проаналізовані у статті Eos, що вийшла у червні 2026 року.
Науковець Йоахім Редер провів масштабний аналіз даних про силу геомагнітних збурень та стан атмосфери, зібраних щогодини протягом 67 років. Такий обсяг точних атмосферних спостережень став доступним лише нещодавно завдяки прогресу в чисельному моделюванні клімату. Результати є переконливими: що інтенсивнішою є буря, то помітнішим та локальнішим виявляється її вплив на приземний шар. Взимку температура зростає над західним узбережжям США, тоді як над рештою території країни вона падає. Ці ефекти не є випадковими — вони чітко повторюють географічні межі: східний схил Скелястих гір, узбережжя Атлантики, Гудзонову затоку. Така передбачуваність відкриває шлях до точніших прогнозів для окремих регіонів.
Дослідження вперше надає прямі докази впливу короткочасних геомагнітних збурень на погоду — цей механізм діє незалежно від відомого 11-річного сонячного циклу. Раніше вчені висували дві основні гіпотези впливу Сонця на клімат: або повільні зміни в межах 11-річного циклу, або гіпотезу космічних променів, які нібито посилюють утворення хмар.
Нові дані Редера спростовують гіпотезу космічних променів, проте підтверджують механізм під назвою «згори донизу» (top-down): збурення починаються у верхніх шарах атмосфери та поширюються вниз, у стратосферу і далі в тропосферу, де формується звична для нас повсякденна погода.
Автор пропонує нову інтерпретацію давніх спостережень: довгострокові кореляції між сонячною активністю та земною погодою, які вчені помічали десятиліттями, можуть пояснюватися не плавною зміною фаз сонячного циклу, а саме короткими потужними сплесками активності. Це кардинально змінює уявлення про роль Сонця у формуванні земної погоди — вона проявляється не лише в масштабах століть та десятиліть, а й у конкретних днях і тижнях, доступних для прогнозування.
Практичне застосування відкривається негайно. Сучасні моделі погоди та клімату, які використовуються в оперативних прогнозах, враховують геомагнітні збурення слабко або не враховують їх зовсім. Включення цих ефектів у моделі може суттєво підвищити точність прогнозів, особливо в регіонах, чутливих до магнітних бур. Дослідження ґрунтується виключно на реальних спостереженнях і не потребує екстраполяції за межі наявних даних — тобто висновки вже можна впроваджувати у практику.
Таким чином, навіть короткочасні сонячні бурі залишають помітний відбиток у земній атмосфері. Аби вдосконалювати кліматичні моделі та підвищувати точність прогнозів погоди, це необхідно враховувати вже сьогодні.
