22 липня 2026 року, близько 06:35 UTC, на Сонці стався найсильніший спалах (M3.6) за останні два тижні. Після відносно спокійного періоду, що розпочався 7 липня, зірка несподівано нагадала про свою активність. За попередню добу астрономи зафіксували близько 20 спалахів — помітне зростання порівняно з 1–2 подіями на день трьома днями раніше.
У центрі уваги — ізольована група сонячних плям AR4493. Вона з'явилася і швидко розвинулася всього за пару днів, продемонструвавши гіперактивність із серією спалахів класу M. До 21 липня регіон набув найбільш нестабільної магнітної конфігурації (beta-gamma-delta), що робить його здатним на потужніші викиди. Спалахи відбуваються саме в геоефективних областях — тих, звідки викиди плазми можуть досягти Землі.
Незважаючи на сплеск, глобальний рівень сонячної активності поки залишається низьким. Фахівці розглядають подію як локальну, пов'язану з цією конкретною групою плям, а не із загальним підйомом 25-го сонячного циклу. Основним фактором космічної погоди на даний момент залишається велика корональна діра на Сонці, що генерує швидкий сонячний вітер. Геомагнітні індекси вже підвищені, проте поки не досягли рівня магнітних бур. Ймовірність слабких і помірних бур (G1–G2) зберігається високою в найближчі дні.
На жаль, головний спостережний супутник NASA — Solar Dynamics Observatory (SDO) — в момент спалаху перебував у тіні Землі і пропустив найяскравіший момент. Тим не менш, дані інших інструментів, включно з GOES, дозволили оперативно класифікувати подію. Експерти, такі як геофізик Стефан Бернс, відстежують еволюцію AR4493 вже кілька днів: регіон демонстрував імпульсивну поведінку зі спалахами M, і наступні 1–2 доби вважаються критичними. Можливий вихід на рівень X — найпотужніші спалахи.
Поки прямої загрози для земних технологій немає: спалахи не супроводжувалися значними корональними викидами маси (CME), спрямованими точно на Землю. Однак підвищена іонізація верхніх шарів атмосфери може викликати короткочасні радіоперешкоди, особливо на денній стороні планети.
Сонячна активність завжди сповнена сюрпризів. Група AR4493 продовжує обертатися через «прицільну зону» на Землю, і астрономи продовжують уважно стежити за розвитком подій. Попереду — кілька днів, коли черговий сплеск може принести не тільки наукові дані, але й можливі ефекти у вигляді полярних сяйв або невеликих збурень у роботі супутників та енергосистем. Природа нашої зірки не перестає нагадувати: навіть у періоди відносного затишшя вона здатна на раптові прояви сили.
