На початку листопада 2026 року на Сонці склалася незвичайна комбінація подій, яка одразу привернула увагу фахівців із космічної погоди. Спочатку в полі зору з'явилася одна з найбільших корональних дір року — область зниженої щільності й температури в сонячній короні діаметром близько мільйона кілометрів. Такі структури випускають у космос прискорені потоки плазми. За розрахунками, Земля мала увійти в цей потік у ніч із 6 на 7 листопада за UTC і залишатися в ньому кілька діб.
Уже 5 листопада з групи плям 4566, розташованої неподалік від центру сонячного диска, стався спалах класу M3,6. Це стало найпотужнішою подією з початку жовтня. Група мала відносно скромну площу, але магнітну конфігурацію найвищого рівня складності — beta-gamma-delta. Такі поля здатні накопичувати значну енергію.
6 листопада спостерігачі відзначали, що велика корональна діра ось-ось стане геоефективною. Очікувався прихід швидкого сонячного вітру та слабкі або помірні геомагнітні збурення рівня G1–G2. Паралельно спалахова активність почала зростати.
7 листопада картина прояснилася. Земля увійшла в потік високошвидкісного сонячного вітру зі швидкістю понад 650 км/с. Національний центр прогнозування космічної погоди NOAA випустив попередження: з 19:35 UTC 7 листопада до 21:00 UTC 8 листопада очікувався індекс Kp=5, що відповідає малій геомагнітній бурі G1. Того ж дня група 4566 видала серію спалахів M-класу, включно з подіями M1,2, M1,4 і M1,9. За даними Лабораторії сонячної астрономії ІКІ РАН, за добу 7 листопада (за московським часом) на Сонці офіційно зареєстрували 29 спалахів — усі з однієї-єдиної групи 4566. Це повторило рекорд XXI століття, раніше досягнутий лише 5 травня 2022 року та 10 грудня 2024 року. Межу в 30 спалахів за добу Сонце в поточному столітті поки не переступило.
8 листопада швидкість сонячного вітру перевищила 750 км/с. Протягом приблизно шести годин спостерігалася мала геомагнітна буря G1. Велика пляма групи 4566 опинилася майже точно навпроти Землі. За останні дні кількість M-спалахів із цієї області сягнула шести. NOAA оцінював імовірність спалаху X-класу на 8 листопада в 20 відсотків, однак характер «потріскувальної» активності, на думку низки спостерігачів, указував на вищі шанси. Група продовжувала зростати й зберігала складну магнітну структуру.
Події розвивалися послідовно: спочатку велика корональна діра задала фон у вигляді прискореного сонячного вітру, потім на цьому фоні активізувалася одна активна область, яка самотужки видала рекордну добову кількість спалахів. Поки викиди корональної маси, здатні спричинити сильніші збурення, не були зафіксовані у значних масштабах. Геомагнітні ефекти залишалися на рівні G1, що зазвичай проявляється в полярних сяйвах на високих широтах і слабких коливаннях в енергосистемах.
Станом на 9 листопада потік із корональної діри все ще впливав на навколоземний простір, а група 4566 залишалася в центрі диска. Сонячна активність, що вийшла з періоду відносного затишшя, показала, наскільки швидко одна складна група плям може змінити картину космічної погоди. Подальший розвиток залежатиме від того, чи збереже область 4566 свою магнітну складність і чи встигне вона спричинити потужніші спалахи, поки перебуває в сприятливому положенні щодо Землі.