Після майже місяця відносного затишшя Сонце 5–6 жовтня 2026 року раптово ожило. У центрі видимого диска, точно зверненому до Землі, швидко виросли дві великі групи плям. Саме вони стали джерелом серії спалахів помірної потужності класу M і викидів корональної маси, які зараз летять у бік нашої планети.
Увечері 5 жовтня близько 18:48 UTC у групі плям AR4545 спалахнув імпульсний вибух рівня M1.0 — найсильніший за попередній місяць. Це був лише перший сигнал. Уже вранці 6 жовтня активність різко прискорилася. У новій, швидко ускладнюваній групі AR4549 (з магнітною конфігурацією бета-гамма-дельта) близько 06:10 UTC стався тривалий спалах M1.4, а приблизно о 08:05 UTC — ще один, M1.8–M1.9. Обидва спалахи спричинили короткочасні радіозатемнення рівня R1 на освітленому боці Землі.
Космічні коронографи зафіксували наслідки. Від спалаху M1.4 відірвався повноцінний гало-викид корональної маси — повний «ореол» плазми навколо сонячного диска. Щільність речовини трохи вища в північній частині, але напрямок ясно вказує на Землю. Другий викид, пов'язаний зі спалахом M1.9, слабший, однак теж спрямувався в наш бік. Спостерігачі вже говорять про можливий «потяг» плазмових хмар: якщо активність триватиме, Земля може зазнати кількох послідовних ударів.
За попередніми моделями NOAA, основний викид від M1.4 може досягти навколоземного простору раннім ранком 9 жовтня UTC. Поки абсолютний рівень енергії помірний — спалахи не дотягують до потужного X-класу. Однак розташування активних областей майже точно в центрі диска робить навіть такі події потенційно значущими. Зростання плям триває, і найближчими днями ймовірність нових спалахів класу M залишається підвищеною, а вихід на X-клас повністю не виключений.
Лабораторія сонячної астрономії ІКД РАН зазначає: після тривалої «депресії» кінця літа й вересня нинішній спалах може стати початком перелому в 25-му сонячному циклі. Поки загроза для техніки й людей обмежена, але послідовність подій уже вибудовується. Спочатку — швидке зростання плям просто навпроти Землі. Потім — серія спалахів. Тепер — підтверджені викиди плазми, що летять до нас.
Сонячна активність розвивається стрімко. Вчені продовжують уточнювати траєкторії хмар і швидкості. Найближчої доби моделі покажуть, наскільки щільним виявиться «потяг» і який геомагнітний ефект він принесе. Поки ясно одне: після довгого затишшя Сонце знову дає про себе знати — і робить це в найзручнішому для спостереження із Землі місці.
