6 червня 2026 року магнітна буря, спричинена серією потужних спалахів 3 червня, остаточно вщухла. Геомагнітне збурення тривало близько 10 годин — з полудня 5 червня до раннього ранку 6 червня за часом UTC. Пік активності було зафіксовано приблизно о 17:00 UTC 5 червня, коли вона досягла рівня G2.
Нагадаємо: 3 червня активна область 4455, що розташована майже в центрі сонячного диска, послідовно згенерувала спалахи класів M9.3, M7.7 та X1.0. Кожен із них супроводжувався викидами плазми в напрямку Землі. Математичні моделі прогнозували, що хмари можуть наздогнати одна одну та злитися, що зазвичай посилює їхній вплив. Фахівці очікували на бурю рівня G3–G4 — одну з найсильніших цього року. Проте реальність виявилася набагато м'якшою.
Перша плазмова хмара дісталася Землі із запізненням близько 10 годин — приблизно між 04:00 та 07:00 UTC 5 червня. Магнітосфера відреагувала на неї досить спокійно. Згодом надійшли друга та третя хмари, які частково злилися між собою. Саме вони «протиснули» захист планети, спровокувавши бурю. При цьому повного злиття в єдину потужну структуру не відбулося, а швидкість плазми виявилася нижчою за розрахункову. У результаті замість очікуваного сильного удару Земля зазнала лише помірного збурення.
На ранок 6 червня параметри сонячного вітру — його щільність, температура та магнітне поле — повернулися до нормальних показників. Зберігаються лише незначні залишкові коливання, переважно через підвищену швидкість вітру. Геомагнітний прогноз на вихідні є сприятливим: значних бур не передбачається.
Ця подія стала яскравим прикладом того, наскільки складно точно прогнозувати космічну погоду. Навіть за ідеального напрямку викидів та високої енергії спалахів підсумковий ефект може виявитися скромнішим за прогнози. Область 4455 після сплеску активності помітно заспокоїлася, хоча фахівці продовжують стежити за розвитком сонячної активності в цілому.
Подібні періоди нагадують, що Сонце залишається непередбачуваним. Спостереження за наслідками спалахів і викидів допомагають уточнювати моделі та краще розуміти, як плазмові хмари взаємодіють у міжпланетному просторі. Наразі Земля повернулася до спокійної геомагнітної обстановки, проте моніторинг сонячної активності триває.
