Під час несподіваного сплеску активності на Сонці 25 серпня 2026 року сталася серія потужних спалахів, які за масштабами майже подвоїли місячний підсумок. Активна область AR4513, розташована в центрі видимого сонячного диска, спочатку випустила три спалахи класу M (М1.7–М1.9), а потім здійснила найпотужніший у цій хвилі — спалах класу M7.0 о 10:02 UTC. Цей викид енергії супроводжувався викидом плазми в космос і викликав радіоперешкоди над Африкою, Європою та Близьким Сходом.
Клас M за шкалою GOES означає середню потужність: такі спалахи здатні порушувати радіозв'язок на коротких хвилях і викликати збурення в магнітному полі Землі. Перешкоди зачепили саме ті регіони, де Сонце перебувало високо над горизонтом під час піку спалаху — це фундаментальний механізм: рентгенівське та ультрафіолетове випромінювання спалаху безпосередньо впливає на іоносферу лише на денному боці планети. Область AR4513 з її складною магнітною конфігурацією типу beta-gamma-delta є класичним джерелом таких потужних викидів.
Примітно, що ця активна область приблизно тиждень тому вийшла на видимий бік Сонця, але до 25 серпня здавалася практично вичерпаною енергію і проявляла лише обмежену активність. Раптове відродження інтенсивної спалахової активності здивувало фахівців і змусило переоцінити ризики. Положення AR4513 майже в центрі диска різко підвищило ймовірність того, що корональний викид маси (КВМ) спрямується безпосередньо в бік Землі, де він може досягти нашої планети через 15–72 години після спалаху.
Механізм сонячного спалаху простий, але катастрофічний за масштабами: магнітні поля у фотосфері нестабільні, вони заплутуються і раптово перебудовуються, вивільняючи колосальну енергію. Частина її йде у вигляді електромагнітного випромінювання (рентгенівські та ультрафіолетові промені), частина — у вигляді плазми, яка може сформувати КВМ. Електромагнітне випромінювання досягає Землі приблизно за 8,3 хвилини, тому зареєстрований час уже містить цю мінімальну затримку поширення світла.
На момент спалаху геомагнітна обстановка залишається відносно спокійною: індекс Kp становить близько 3, що свідчить про відсутність серйозних збурень. Прогнози на найближчі дні поки не включають оцінку впливу можливого КВМ від M7.0, тому будь-які розрахунки часу прибуття плазми залишаються попередніми. Фахівці Лабораторії сонячної астрономії ІКІ РАН зазначають, що спалахи поки залишаються нижче порогу класу X (максимального), хоча й ідуть за зростаючою, і потенційні геомагнітні наслідки не повинні перевищити категорію G3. Швидкий сонячний вітер від корональних дір, не пов'язаний з цим спалахом, очікується пізніше — 27–28 серпня.
Такі події яскраво демонструють тісний зв'язок нашої техносфери з активністю найближчої зірки. Порушення радіозв'язку, збої GPS, перебої в роботі супутників зв'язку та енергомереж — все це прямі наслідки магнітної активності Сонця, які ми здатні лише спостерігати, прогнозувати і до яких повинні заздалегідь готуватися. Постійний моніторинг космічної погоди — не розкіш, а необхідність для захисту критичної інфраструктури сучасного світу.
