Університет Аризони в серпні 2026 року представив систему AURAL-Pet — перший науково обґрунтований метод аналізу того, як люди розмовляють зі своїми улюбленцями в повсякденному житті. Це спільна розробка докторки Емілі Брей з Коледжу ветеринарної медицини, аспірантки Дари Джонкоскі з Департаменту психології та професора Маттіаса Меля, який також розробив мобільний застосунок для запису, що лежить в основі дослідження.
Система являє собою контрольний список категорій взаємодії: похвала, запитання, команди, вираження фрустрації, використання прізвиськ та інші форми спрямованої на тварину мови. Дослідники використовували застосунок EAR (Electronically Activated Recorder) — інструмент, який у випадкові моменти дня вмикає запис звуку, дозволяючи отримати справжні, непостановочні зразки повсякденної поведінки. Команда проаналізувала 5072 аудіокліпів від 240 учасників різного віку та статі. Результати виявилися несподіваними: приблизно одна десята всього розмовного часу власників припадає саме на спілкування з улюбленцями, і при цьому стиль розмови залишається глибоко індивідуальним. Наприклад, одні власники постійно використовують клички улюбленців, інші — ніколи.
Надійність методики AURAL-Pet підтверджена ретельною перевіркою: два незалежні кодувальники узгоджено оцінили 22 з 23 змінних. Це дозволяє об'єктивно фіксувати реальну поведінку, а не покладатися на суб'єктивні звіти власників. Система здатна вловити моменти справжньої близькості — коли улюбленець стає співрозмовником після складного робочого дня або каталізатором спілкування з іншими людьми. Як зазначила докторка Брей, улюбленець може або замінювати соціального партнера, або виступати соціальним каталізатором, ініціюючи взаємодію між господарем та іншими людьми.
Дослідники вже застосовують AURAL-Pet у проєкті C.A.R.E., де вони вивчають психічне здоров'я та благополуччя людей старше 60 років. Це відкриває нову перспективу для розуміння давно цікавих науці питань: чому в одних власників улюбленці помітно знижують самотність і депресію, а в інших ефект мінімальний або відсутній. Дослідники припускають, що відмінності в манері спілкування з тваринами можуть пояснити цю загадку, розкриваючи індивідуальні особливості взаємодії, які впливають на благополуччя.
Публікація в журналі Frontiers in Psychiatry — перший крок до більш об'єктивного вивчення стосунків господарів та їхніх улюбленців. Тепер учені зможуть безпосередньо пов'язувати конкретні патерни розмови з показниками ментального здоров'я, оминаючи суб'єктивність анкетування. Як підкреслила докторка Брей, здатність отримати прямі дані про реальну поведінку людей — саме те, що потрібно дослідникам людської поведінки. Система вже доступна у відкритому доступі для інших дослідників, що може дати імпульс новим проєктам у психіатрії, психології, геронтології та загалом науці про людсько-тваринні взаємини.
