Дослідження Університету Сан-Паулу в Бразилії, опубліковане в листопаді 2026 року в журналі Animal Behaviour, показало, що домашні коти використовують нявкання як цілеспрямований сигнал, адресований людині, щоб домогтися допомоги у вирішенні проблеми. В експерименті з 38 котами, відомими своєю балакучістю біля їжі, вчені створили нерозв'язне завдання — улюблені ласощі в пластиковій коробці з отворами, яку тварини могли бачити й нюхати, але не відкрити.
Коли поруч був господар, коти нявкали вчетверо частіше: дослідники зафіксували 86 нявкань проти 20, коли тварина залишалася в кімнаті сама. Статистичний аналіз підтвердив, що ймовірність нявкання за присутності людини зростала більш ніж у 16 разів. При цьому коти не просто видавали звуки — вони часто дивилися прямо на людину, а іноді переводили погляд між нею та коробкою, ніби вказуючи, що саме потребує втручання.
За відсутності людини коти частіше стояли нерухомо й дивилися на двері, демонструючи іншу поведінку. Ця відмінність указує на «ефект аудиторії»: нявкання посилюється й спрямовується саме тоді, коли є потенційний помічник. Дослідники наголошують, що сигнали були мультимодальними — поєднували вокалізацію із зоровим контактом, підсилюючи комунікативний ефект.
Для власників це означає, що нявкання кота біля миски чи біля зачинених дверей — не випадкова скарга, а усвідомлена спроба привернути увагу й досягти результату. Коти, як з'ясувалося, розрізняють, коли їх «слухають», і адаптують поведінку під присутність людини. Такі спостереження проводилися в домашніх умовах, що робить висновки реалістичнішими для повсякденного життя.
Результати вписуються в зростаючий масив даних про складну комунікацію котів із людьми, де нявкання еволюціонувало як інструмент взаємодії, а не просто вираження емоцій. Власникам варто уважніше ставитися до таких сигналів — вони часто працюють ефективніше, ніж здається.
