Наприкінці серпня 2026 року Вашингтон і Каракас досягли безпрецедентної угоди про розробку венесуельських енергетичних ресурсів. Згідно з домовленостями, американські приватні компанії отримають контроль над освоєнням 17 стратегічних родовищ Венесуели з доведеними запасами понад 65 мільярдів барелів нафти. Цю подію вже охрестили «найбільшою нафтовою угодою в світовій історії».
Деталі та умови угоди
Угода не передбачає прямої передачі родовищ у державну власність США. Натомість планується створення спільної компанії за участю приватного оператора, якій венесуельська влада надасть права на розробку ресурсів строком на 100 років. Американська сторона отримає 55% контролю в цьому підприємстві, що включає право на купівлю видобутої нафти за собівартістю.
Обсяг запасів, охоплених угодою, становить приблизно п'яту частину всіх доведених нафтових резервів Венесуели, які оцінюються в 303 мільярда барелів і є найбільшими у світі. Для порівняння, доведені запаси самих Сполучених Штатів на кінець 2024 року становили близько 46 мільярдів барелів.
Позиції сторін
Президент США Дональд Трамп, анонсуючи угоду, заявив, що вона більш ніж удвічі збільшить американські запаси нафти, значно розширить поставки та суттєво знизить ціни на бензин для всіх американців на довгі роки вперед. Він також підкреслив, що партнерство з приватними компаніями дозволить досягти цих цілей без жодних витрат для американських платників податків.
Венесуельська сторона також висловила задоволення досягнутими домовленостями. Тимчасовий президент Венесуели Дельсі Родрігес підтвердила укладення угоди, зазначивши, що освоєння 17 родовищ дозволить залучити понад 100 мільярдів доларів приватних інвестицій. За оцінками каракаської влади, проєкт забезпечить понад 209 мільярдів доларів податкових надходжень до державного бюджету та створить тисячі високооплачуваних робочих місць.
Історичний контекст
Реалізація такої масштабної угоди стала можливою на тлі кардинальних політичних змін у Венесуелі. У січні 2026 року американські військові провели операцію із затримання колишнього лідера країни Ніколаса Мадуро. Після цього до влади прийшла Дельсі Родрігес, яка вже наприкінці січня ініціювала реформу нафтового законодавства. Ця реформа послабила багаторічну державну монополію в галузі, що існувала за часів Уго Чавеса та Ніколаса Мадуро, і відкрила сектор для приватних іноземних інвестицій.
Економічні реалії та виклики
Незважаючи на оптимістичні заяви, експерти вказують на серйозні перешкоди для швидкої реалізації угоди. Венесуела володіє найбільшими у світі запасами, але значна їх частина являє собою надважку нафту поясу Оріноко, видобуток і переробка якої вимагає дорогої та складної інфраструктури.
Через багаторічну нестачу інвестицій, деградацію обладнання та міжнародні санкції країна на початку 2026 року видобувала лише близько 1,1–1,25 мільйона барелів на добу, що становить приблизно 1% від світового видобутку. Для порівняння, у 1970-х роках цей показник сягав 3,5 мільйона барелів на добу.
Аналітики зазначають, що обіцяне зниження цін на бензин навряд чи відбудеться швидко. Для нарощування видобутку на багатьох із 17 родовищ знадобляться роки та багатомільярдні вкладення у відновлення свердловин, трубопроводів, електромереж і логістичних ланцюгів. Тим не менш, ця угода знаменує собою потенційний переломний момент як для енергетичної безпеки США, так і для спроб відновлення економіки Венесуели.
