У давній мегалітичній гробниці неподалік від Бюрі, приблизно за 50 кілометрів на північ від Парижа, вчені натрапили на свідчення драматичних змін. Генетичний аналіз 132 осіб, похованих у цьому місці у дві цілком різні епохи, виявив приголомшливий факт: близько 3000 року до нашої ери чисельність місцевого населення різко впала, після чого його повністю витіснили зовсім інші люди.
«Ми спостерігаємо чіткий генетичний розрив між двома періодами», — зазначив Фредерік Валеур Серсхольм, доцент Інституту та один із провідних авторів дослідження з Копенгагенського університету. Між похованими групами існують не просто культурні відмінності, а повна генетична несумісність, що свідчить про масштабне заміщення населення.
Ранні поховання (приблизно 3200–3100 рр. до н.е.) належать землеробським популяціям кам'яної доби з північної Франції та Німеччини. Люди, поховані тут, утворювали великі родинні клани, де кілька поколінь однієї сім'ї спочивали поруч. Пізніші поховання належать людям із зовсім іншою генетикою, які мали тісні зв'язки з півднем Франції та Піренейським півостровом. Жодної близької спорідненості між цими групами виявлено не було.
Що ж спричинило таку кризу? Аналіз давньої ДНК, вилученої із зубів, виявив кілька хвороб. Дослідники знайшли сліди чуми (Yersinia pestis) в останках чотирьох осіб, а також поворотного тифу, що переноситься вошами (спричиненого Borrelia recurrentis), у двох випадках. Проте вчені наголошують: хвороби не були єдиною і навіть головною причиною. Швидше за все, населення накрила хвиля потрясінь — поєднання інфекцій, екологічного стресу та інших лих, які разом створили «ідеальний шторм».
Демографічна картина розкриває масштаби лиха. Під час ранніх поховань спостерігалася надзвичайно висока смертність, особливо серед дітей та молоді. «Таку структуру смертності ми не очікуємо побачити в нормальній, здоровій популяції, — каже Лаура Саланова, директорка з досліджень Національного центру наукових досліджень Франції (CNRS) та керівниця проєкту Бюрі. — Це вказує на катастрофу: хворобу, голод або конфлікт». Паралельно екологічні дані демонструють, як ліс почав повертатися на покинуті поля — ознака того, що сільськогосподарська діяльність різко занепала.
Разом із демографічним колапсом повністю змінилася і соціальна структура. У ранній період гробниця слугувала місцем для великих, тісно пов'язаних родин, що охоплювали кілька поколінь — знак єдності та кровної спорідненості. Пізніше, коли нове населення повернулося, поховання стали рідкісними та зосередилися навколо однієї чоловічої лінії, натякаючи на ієрархічну, патрилінійну організацію. Це не просто зміна звичаїв — це зміна самого устрою суспільства.
Ще більш вражає те, що цей колапс збігається із завершенням епохи мегалітів по всій Європі. Будівництво гігантських кам'яних пам'яток — дольменів, галерей та інших монументів — припинилося саме тоді, коли зникло населення, що їх зводило. На зміну прийшли нові групи, але вони більше не будували з каменю. Це відкриття починає проливати світло на одну з найдавніших загадок європейської передісторії.
Чи може подібна зміна населення пояснити інші загадки неоліту в різних регіонах континенту? Дослідження, опубліковане в журналі Nature Ecology & Evolution на основі генетичних аналізів Національного центру наукових досліджень Франції (CNRS) та Копенгагенського університету, припускає, що відповідь — так.
