На конференції з мінеральних багатств у вересні 2026 року Фіона Ньямуторо чітко сформулювала пріоритет: Уганда більше не експортуватиме сировину в чистому вигляді. Міністр з корисних копалин, одна з наймолодших членів кабінету, заявила, що питання тепер не в тому, які мінерали є в країні, а в тому, що з них можна збудувати.
Ньямуторо, яка народилася в 1993 році в районі Неббі, пройшла шлях від віцепрезидента студентської ради Makerere University до депутата парламенту й міністра. Її призначення в 2024 році та підтвердження в 2026-му на посаду міністра з корисних копалин на строк 2026–2031 показують довіру президента Мусевені до молодих кадрів. За цей час вона вже встигла провести інспекції нелегальних розробок у Кісоро та Канунгу, вимагати від артільних шахтарів дотримання законів і дати компаніям строки на усунення порушень.
Її публічні заяви та дії збігаються: акцент на комерціалізацію ресурсів, залучення інвестицій у переробку та збагачення, а не просто видобуток. Це відповідає курсу на індустріалізацію, який озвучує уряд. Водночас Ньямуторо наголошує, що місцеві громади мають отримувати вигоду — компенсації, робочі місця та участь у проєктах.
В умовах, коли Уганда має понад 58 категорій корисних копалин, зокрема рідкісноземельні метали, золото та літій, вибір на користь доданої вартості виглядає логічним. Молодий міністр, чия кар'єра будується на довірі президента та підтримці молоді, використовує свою позицію, щоб закріпити репутацію ефективного управлінця, здатного перетворювати ресурси на реальну економіку.
Як і у випадку з артільними шахтарями, яких не виганяють, а переводять у легальне поле, підхід Ньямуторо поєднує жорсткість і прагматизм. Це дозволяє зберігати соціальну стабільність і водночас рухати галузь уперед.
Дії міністра показують, що в Уганді молоді лідери отримують простір для реалізації довгострокових планів, де особиста лояльність та інституційні цілі збігаються.
