Після п’яти років напружених переговорів Велика Британія та Євросоюз нарешті закрили одне з найскладніших питань постбрекзитного періоду. 26 лютого 2026 року було оприлюднено повний текст угоди щодо Гібралтару, який налічує 1018 сторінок. А вже 15 липня 2026 року вона почне діяти у режимі впровадження.
На перший погляд документ виглядає як суто технічне розв’язання проблеми «жорсткого кордону». На практиці ж ідеться про значно масштабніші речі.
Що зміниться безпосередньо на місці
Найпомітнішим наслідком стане зникнення фізичного бар’єру між Гібралтаром та іспанським містом Ла-Лінеа. Ту саму огорожу, яка після Брекзиту перетворилася на символ нової реальності, демонтують. Разом із нею підуть у минуле і щоденні багатогодинні черги.
Приблизно 15 тисяч осіб, більшість із яких є іспанцями, зможуть вільно їздити на роботу до Гібралтару, як це було до 2020 року. Перевірки товарів на сухопутному кордоні також скасовуються. Для прикордонного регіону, де економіка Ла-Лінеа сильно залежить від Гібралтару, це не просто зручність, а питання виживання для багатьох родин і бізнесів.
Гібралтар при цьому не вступає до Євросоюзу. Проте задля забезпечення вільного пересування людей він фактично приєднується до Шенгенської зони. Водночас створюється спеціальний митний режим, який дозволяє усунути перешкоди для руху товарів.
Найбільш суперечливий момент угоди
В угоді є пункт, який викликає чи не найбільше емоцій. Іспанські прикордонники проводитимуть шенгенські перевірки не на сухопутному кордоні, а безпосередньо в аеропорту та порту Гібралтару.
Люди, які прибувають туди, спочатку проходять гібралтарський контроль, а потім — іспанський, що діє від імені всього Євросоюзу. Це справді безпрецедентна конструкція. Вперше в історії Іспанія отримує право відмовляти у в’їзді на територію британського заморського володіння, керуючись шенгенськими правилами. Для британців, які раніше прилітали до Гібралтару без особливих труднощів, це стане відчутною зміною.
Водночас сама стаття 2 угоди прямо фіксує: ніщо в цьому документі не зачіпає британський суверенітет над Гібралтаром. Юридично Лондон не поступається своєю позицією.
Реакція у Британії
У Великій Британії угоду вже встигли назвати «капітуляцією». Особливо різко висловлюються консерватори та представники партії Reform UK. Для них це виглядає як чергова поступка уряду Стармера після історії з островами Чагос. Критики кажуть, що Лондон занадто легко віддав Іспанії важелі впливу на повсякденне життя Гібралтару.
Прихильники угоди, навпаки, наголошують: без неї Гібралтар ризикував отримати справжній «жорсткий» кордон із тяжкими економічними наслідками. Для території, де значна частина економіки зав’язана на вільне переміщення людей і товарів, це був би серйозний удар.
Що це означає для Іспанії
Для Мадрида угода — теж не лише перемога. З одного боку, Іспанія досягла того, до чого прагнула роками: контролю над в’їздом до Гібралтару та зняття проблем для жителів прикордоння. З іншого боку, з’являється небезпечний прецедент.
Модель спільного управління та перевірок на території Гібралтару можуть почати використовувати як аргумент прихильники ширшої автономії в Каталонії, Країні Басків та Галісії. Крім того, Марокко уважно стежить за ситуацією: якщо Іспанія змогла домогтися таких умов щодо Гібралтару, то чому б не порушити питання про Сеуту та Мелілью?
До парламентських виборів 2027 року правлячі соціалісти цілком можуть втратити владу. Якщо до управління прийде коаліція за участю партії VOX, позиція Мадрида щодо Гібралтару може різко посилитися. У Гібралтарі це розуміють і вже готуються до можливої зміни політичного клімату в Іспанії.
