Кухар обережно ставить на стіл глибоку миску касама-які кольору теплої охри. Всередині — сезонні овочі, политі соусом, що злегка розтікається нерівною глазур'ю. Колір посуду підкреслює зелень та червоні акценти, а сама миска здається продовженням страви.
У префектурі Ібаракі, де глину Касами видобувають уже понад триста років, місцеві кухарі та гончарі розпочали спільний експеримент. Вони вивчають, як форма, колір і текстура кераміки впливають на сприйняття смаку та візуальне враження від їжі. Група шефів з регіону зустрічається з майстрами касама-які, щоб підібрати посуд під конкретні страви — від легких закусок до гарячих супів.
Глина Касами надає посуду характерного теплого відтінку та легкої пористості. У такій мисці температура страви тримається довше, а соус повільніше вбирається у стінки. Гончарі зазначають, що традиційні техніки випалювання дозволяють створювати нерівності глазурі, які ловлять світло і створюють гру тіней на поверхні їжі.
Один з учасників проєкту — шеф, який вже кілька років працює з місцевими фермерами. Він розповідає, що раніше обирав посуд за зручністю, а тепер думає про те, як колір кераміки змінює відчуття свіжості овочів або насиченості бульйону. Гончарі, своєю чергою, коригують форму ручок і глибину мисок під запити кухарів.
Проєкт показує, як традиційний промисел може стати частиною сучасної гастрономії без втрати своєї самобутності. В Ібаракі, де туризм і сільське господарство тісно пов'язані, така співпраця допомагає зберегти інтерес до ремесла і водночас привернути увагу до локальних продуктів.
Зустрічі та дегустації відбуваються в Касамі та околицях. Відвідувачі можуть побачити, як майстер ліпить і випалює посуд, а потім скуштувати страви в цих виробах. Найкраще приїжджати восени, коли сезон урожаю збігається з фестивалями кераміки.
У цьому посуді їжа перестає бути просто їжею — вона стає частиною історії глини, вогню та рук, які її створили.
