Сенс. Хоча… якщо щось взагалі має сенс.
«Все всюди і одразу» (Everything Everywhere All at Once) — багатожанровий фільм 2022 року, у якому фантастика, бойовик, комедія, сімейна драма та відверта психоделіка якимось неймовірним чином існують одночасно.
Створили його режисери Деніел Кван і Деніел Шайнерт, більш відомі просто як «Деніели».
І слово «психоделічний» тут дуже важливе.
Фільм не просто розповідає історію. Він буквально намагається розхитати звичну систему сприйняття глядача, кілька разів змушуючи поставити запитання:
а хто взагалі тут справжній я?
У центрі сюжету — Евелін Ван у виконанні Мішель Йео, звичайна жінка, яка несподівано дізнається, що існує величезна кількість паралельних всесвітів — і величезна кількість інших версій її самої.
Щоб потрапити до іншого Всесвіту й отримати доступ до навичок іншої Евелін, героїня має виконати певний алгоритм — причому часто зробити щось цілком для себе незвичне, нелогічне, дивне, а іноді відверто абсурдне.
І ось тут починається найцікавіше.
Евелін постійно стрибає між різними версіями свого життя, водночас намагаючись не втратити зв'язок із чоловіком, донькою, реальністю — і головне, згадати: ким же вона є насправді?
І нарешті приблизно на 44-й хвилині вона починає бачити все набагато ширше.
Свої інші життя.
Інші життя своїх близьких.
Інші варіанти самої себе.
І виникає чудове питання:
хто з цих людей тепер виявиться їй рідним, а хто — ворогом?
Ну все.
Далі розповідати не будемо. 😃
Бо саме звідси вам уже точно не дадуть нудьгувати.
І так — там існують не лише альтернативні версії окремих людей.
Там є альтернативні гілки цілого нашого Всесвіту.
Як узагалі це знято?
Ось тут окремі овації.
Як поставлені бійки.
Які спецефекти.
Як працює монтаж.
Як написаний сценарій.
Як із цілком безглуздої ситуації фільм за кілька секунд переходить у драму, потім у філософію, далі в бойовик — і ще за хвилину змушує вас сміятися.
Акторам при цьому дісталося завдання цілком божевільної складності: їм фактично доводиться грати кілька версій однієї людини, іноді принципово несхожих одна на одну.
Мішель Йео — просто приголомшлива
Мішель Йео — «Тигр, що підкрадається, дракон, що зачаївся», «Механік: Воскресіння», «Різдво на двох», «Зоряний шлях: Дискавері» — тут отримала одну з найскладніших ролей у своїй кар'єрі.
І вона не просто впоралася.
Вона заслуговує на овації, нескінченні похвали і, як з'ясувалося згодом, цілком заслужений «Оскар».
Її природне володіння бойовими мистецтвами тут поєднується з комедією, драмою, абсолютним абсурдом і дуже тонкими емоційними сценами.
Поруч із нею чудовий Ке Хюї Куан — «Балбеси», «Локі», «Американець китайського походження».
Стефані Сюй — «Каскадери», «Зведені сестри» — неймовірно яскрава, дивна й емоційна водночас.
Джеймі Лі Кертіс — «Правдива брехня», «Ножі наголо», «Помінятися місцями», «Шалена п'ятниця», «Арнольд» — тут узагалі дозволяє собі таке, чого від неї можна було зовсім не чекати.
І, звісно, Джеймс Хонг — «Кулі люті», «Ти не можеш перемогти», «День, коли Земля зупинилася» — легенда з величезною фільмографією, якого глядачі бачили в десятках відомих картин і серіалів.
Загалом, з акторами тут усе дуже добре.
Та що там.
Дуже-дуже добре.
Кілька цитат — просто щоб зрозуміти, куди вас запрошують
Фільм буквально розсипаний фразами, які спочатку можуть здатися частиною фантастичного сюжету, а потім несподівано починають звучати майже як філософський трактат.
«Ти просто не розумієш, як кожне твоє рішення впливає на твоє життя».
«Ніщо не має значення».
«Ти ж розумієш, правда? Ти бачиш, що все навколо — це лише випадкові реорганізації частинок коливальної суперпозиції».
І тут же:
«Перекриємо їй кисень хоч у цьому вимірі». 😄
А потім знову:
«Ти ж знаєш, що кожна наша дія зникає в безкрайньому полі інших наших можливостей. Ти всюди».
Або:
«Чинити правильно!» — це крихітна скринька, створена людьми, яка тисне».
І ще:
«Ти молода, у тебе розум мінливий. А я ж знаю, хто Я!»
А потім:
«Я лише шукала того, хто міг би побачити те, що бачу я. Хто міг би відчути те, що відчуваю я».
І одна з наших улюблених:
«Якщо я обираю тільки хороше, це не означає, що я слабкий. Це стратегія. Вона просто допомагає мені пережити все».
То про що фільм насправді?
Ось тут починається найцікавіше.
На поверхні це фільм про мультивсесвіт.
Але якщо прибрати фантастику, бійки, спецефекти й увесь той чудовий абсурд, складається дуже цікавий сенс:
потрібно постійно рвати власні шаблони.
Змінювати звичні ланцюжки думок.
Створювати нові зв'язки.
Виходити з автоматичних реакцій.
Тому що кожне ухвалене рішення формує нову версію вашого життя.
А завдання — серед цієї нескінченної кількості варіантів не втратити своє Я.
Причому фільм буквально змушує глядача поглянути на питання:
Хто Я?
Якщо ви колись шукали відповідь на це питання — можете вмикати.
Байдужими він вас точно не залишить.
Хтось скаже: «Геніально».
Хтось: «Що я взагалі щойно подивився?»
А хтось після фільму ще кілька годин сидітиме й думатиме.
І, можливо, саме в цьому його завдання.
І гумор. Дуже багато гумору
Важливо: не уявляйте собі важке двогодинне філософське кіно, де люди замислено дивляться у вікно.
Ні.
Тут є такий рівень абсурду, що часом ви будете сміятися саме тому, що мозок уже відмовляється пояснювати те, що відбувається.
І ще:
не поспішайте вимикати фільм приблизно на 82-й хвилині!
Так-так.
Це теж хід сценаристів.
Вони й тут вирішили трохи погратися з глядачем.
Фільм не схожий практично ні на що інше
І саме тому ми взагалі вирішили зробити цей великий розбір.
Нещодавно ми публікували наш ТОП-5 фантастики всіх часів і народів, де на перше місце поставили «Безсмертні. Війна світів».
І причина була не лише в якості фільму.
Головне — оригінальність.
Коли після перегляду складно сказати:
«Ну, це приблизно як он той фільм».
Ось і тут те саме.
«Все завжди і водночас» практично неможливо нормально порівняти з іншим кіно.
Він просто існує у своїй власній категорії.
Сім «Оскарів» — і це вже дещо говорить
Картина отримала неймовірне визнання критиків і глядачів.
На церемонії «Оскар» 2023 року фільм переміг одразу в семи номінаціях, зокрема:
«Найкращий фільм»;
«Найкраща режисура» — Деніел Кван і Деніел Шайнерт;
«Найкраща жіноча роль» — Мішель Йео;
«Найкраща чоловіча роль другого плану» — Ке Хюї Куан;
«Найкраща жіноча роль другого плану» — Джеймі Лі Кертіс;
а також отримав нагороди за оригінальний сценарій і монтаж.
Тобто весь цей хаос виявився дуже ретельно організованим хаосом.
І ось тут, мабуть, ховається ще одна підказка фільму.
Те, що на перший погляд здається абсурдністю, іноді просто означає:
вам пропонують змінити напрям думки.
Прямо зараз.
Психоделічний? Ще який
Нагадаємо: фільм психоделічний.
Тож він не просто розповість вам про необхідність змінювати звичне сприйняття.
Він змусить вас це зробити.
Пристебніть ремені.
Бо наприкінці ви знайдете розмову і про Вибір, і про свободу, і про мистецтво бути Творцем власного життя.
А аналогія з каменем — з цим прекрасним станом «просто бути» — для нас взагалі один із шедеврів картини.
Жодних промов.
Жодної боротьби.
Жодних доказів.
Камені.
І раптом — один із найлюдяніших епізодів усього фільму.
Підсумок
«Все всюди і одразу» — дуже дивне кіно.
Дуже смішне.
Дуже розумне.
Дуже гучне.
Іноді цілковито абсурдне.
Іноді несподівано ніжне.
Іноді настільки філософське, що за хвилину після сцени з черговою божевільною бійкою ви раптом ловите себе на думці про власне життя.
Фільм буквально змушує глядача побачити своє Я з різних боків.
Саме тому йому можна пробачити практично все.
Крім тривалості. 😄
Рейтинг Gaya: 9/10.
І це при тому, що ми ще зняли 0,1 бали за хронометраж — нагадаємо, ми взагалі прихильники того, щоб хороший фільм за можливості вкладався приблизно у стандартні 1 годину 40 хвилин.
Але тут це простимо.
Майже.
Загалом:
обов'язково до перегляду.
І після всього побаченого залишається цілком прекрасна формула:
Можемо робити все, що захочемо! Ніщо не має значення!
