13 травня 2026 року в Лос-Анджелесі, у стінах Музею мистецтв округу (LACMA), Джонатан Андерсон представив свою дебютну круїзну колекцію для Dior.
Вибір Лос-Анджелеса не був випадковим: нещодавно в місті відкрився новий флагманський бутик Dior, до того ж ця локація нагадує про багату історію зв'язків Модного дому з Голлівудом — адже свого часу Крістіан Діор створював вбрання для Марлен Дітріх, Мерилін Монро, Грейс Келлі та інших зірок.
За словами дизайнера, саме ця розкішна спадщина Dior у Голлівуді стала відправною точкою колекції, а одним із головних джерел натхнення виступив каліфорнійський мак.
Шоу отримало назву «Страх сцени», що також є прямим посиланням до кінематографа. В однойменному фільмі Альфреда Гічкока Марлен Дітріх з'явилася в жакеті «Бар» із кутюрної колекції Dior 1949 року. І саме цей знаковий жакет, із яким Андерсон так полюбляє експериментувати, став центральним елементом нової лінійки.
Вінтажні кабріолети Cadillac, сяйво фар та клуби туману створювали нуарну атмосферу, наче в кадрах голлівудської кінокласики. Запрошення нагадували роздруківки сценаріїв, тизер показу був знятий за мотивами стрічок Гічкока, а моделі дефілювали в образах, що відсилали до епохи старого кіно.
У колекції майже не було штанів — лише сукні, парео та спідниці, доповнені великою кількістю оздоблення, квітів, плетіння та різноманітних фактур: твід поєднувався з шовком, замша з денімом, легкі шифонові сукні були прикрашені щільною вишивкою, шви декоровані масивними перлинами, а самі тканини імітували пір’я та дрібну торочку.
Акцентні аксесуари були виконані в дусі тієї самої витонченої «дивакуватості», яку так цінує Андерсон, підсиленої тандемом з ірландським капелюшником Філіпом Трейсі, що відповідав за головні убори. Колекція включала пухнасті боа, брошки розміром із клатч, асиметричні сережки з сяйливими підвісками та масивні кольє з великих намистин. Чоловікам же дісталися кумедні обручі з літерами з пір’я, створені Трейсі.
Сумки підтримали загальну концепцію оммажу нуарному кіно та архівним кодам Дому. Модель Lady Dior з’явилася у принті «гусяча лапка», Bow Bags — у культовому «гальянівському» газетному принті, а Saddle Bags отримали прошивку, що нагадувала оббивку сидінь кабріолета або вінілові диванчики придорожніх забігайлівок. Крім того, дебютувала нова сумка Dior Cigale, а за іронію відповідали грайливі мінодьєри у формі равлика, сонечка та їжачка з тримачами для брошок.
Які ще особливості колекції варто виокремити:
Велика кількість блиску: лелітки та сяйво були повсюди — на сонцезахисних окулярах, сумках, сукнях та в макіяжі моделей.
Квіткові мотиви розквітали на сукнях і навіть на взутті.
Нумерологія: на сорочках з'явилися числа, що натякали на особисте захоплення Андерсона цією наукою.
Відсилання до початку XX століття: у колекції були представлені сукні-флеппери та критично занижені лінії талії.
Також уперше в історії круїзних дефіле Dior у колекції була представлена повноцінна чоловіча частина: піджаки з лелітками, сорочки в піжамному стилі з шкіряними штанами та серія сорочок із контрастною окантовкою, створених у колаборації з художником Едом Рушаєм. А фінальний вихід на шоу здійснив чоловік-модель.
Цей показ став черговим важливим етапом у кар'єрі Джонатана Андерсона на посаді креативного директора Dior, завершивши серію його дебютів. І, вочевидь, це був ще один тріумф.
