Днями побачила світ колаборація ZARA з легендарною Марісою Беренсон, яка стала обличчям кампанії під назвою The House of Marisa. Результат виявився розкішним і глибоко символічним, поєднавши демократичну моду зі справжнім історичним шиком.
Маріса народилася у 1947 році. Її батько, Роберт Беренсон, був дипломатом, а мати, Марія-Луїза (Гого), була донькою великої Ельзи Скіапареллі. Із перших днів життя дівчинка опинилася в епіцентрі світу високої моди — її дебют у пресі відбувся буквально в колисці, коли світлини з її хрестин з’явилися на сторінках самого Vogue.
З таким походженням та оточенням із видатних митців і аристократів вона була типовою «непо-бейбі». У ті часи традиційною кар’єрою для такої дівчини вважався статус світської левиці. Проте Маріса виявила незалежність і вирішила будувати власне життя інакше.
Коли їй було шістнадцять, її екстравагантну, майже інопланетну вроду помітила легендарна Діана Вріланд, яка розгледіла в ній майбутній символ епохи. Цей союз приніс Марісі обкладинки Vogue та Harper’s Bazaar, а також звання однієї з найбільш затребуваних і високооплачуваних моделей свого часу.
Вона стала живим втіленням духу сімдесятих, а Ів Сен-Лоран називав її дівчиною десятиліття. Маріса була близькою подругою Енді Воргола, завсідницею культового Studio 54 та ранньою шанувальницею Голстона, чиє вбрання вона носила з непідробною елегантністю. Для неї стиль був не роботою, а природним станом душі.
Маріса підкорила і великий екран. Ролі в шедеврах світового кінематографа — «Смерть у Венеції» Лукіно Вісконті, «Кабаре» Боба Фосса та «Баррі Ліндон» Стенлі Кубрика — закріпили за нею статус справжньої кіноікони, а не просто «моделі-акторки».
Сьогодні Маріса Беренсон живе розміреним, проте насиченим життям, розділяючи час між Європою та Марокко. Вона захоплено займається фотографією, пише мемуари та підтримує дружні стосунки з Домом Schiaparelli. Маріса зрідка з’являється на показах чи в кадрі, роблячи це виключно заради власного інтересу, а не через професійну необхідність.
І ось такий парадокс: гігант швидкої моди, чия стратегія будується на постійній гонитві за миттєвими трендами, укладає союз із жінкою, в чиєму образі немає й ніколи не було навіть тіні відчайдушного бажання «відповідати моді» чи притаманної індустрії метушні. Її секрет незмінної актуальності простий: вона завжди залишається вірною собі. Чи вдалося ZARA «заземлитися» та «сповільнитися» у проекті The House of Marisa?
