В Овальному кабінеті, де зазвичай вирішуються питання національної безпеки та міжнародних відносин, лунали розповіді, здатні змінити уявлення людства про своє місце у Всесвіті. Президент США Дональд Трамп в інтерв'ю програмі «60 Minutes» на каналі CBS описав зустрічі з пілотами Військово-повітряних сил, які відбувалися як під час першого, так і під час другого терміну його президентства. Ці люди — не теоретики й не любителі сенсацій. Це досвідчені льотчики, які керують найдосконалішими винищувачами, зокрема F-22. Саме їхні свідчення президент назвав «дуже дивними».
Пілоти розповідали про зустрічі з об'єктами, які неможливо пояснити відомими технологіями. Один із найяскравіших епізодів: під час польоту на F-22 повз них пролітає круглий об'єкт зі швидкістю, що втричі перевищує швидкість самого винищувача. Жодних слідів двигунів, жодних видимих ознак реактивної тяги. Об'єкт просто з'являється, обганяє машину й зникає. Трамп наголосив, що ці свідки — «справді хороші, надійні люди», яких неможливо запідозрити у схильності до конспірології. Вони прямо казали: «Так, там щось відбувається».
У тому ж інтерв'ю президент торкнувся й глибшого шару цієї теми. Його запитали про заяви викривачів, які стверджують існування секретної урядової програми з вивчення неопізнаних об'єктів — програми настільки закритої, що вона нібито прихована навіть від президентів. Трамп відповів, що вперше чує про щось подібне й не бачив жодних доказів її існування. Ці слова прозвучали спокійно, але вони висвітлили давно наявний розрив між офіційними каналами інформації та свідченнями, які роками циркулювали всередині системи.
Гарвардський фізик-теоретик Аві Льоб, який очолює Консультативну наукову раду Білого дому з UAP, підтвердив надійність повідомлень пілотів. Він сам розмовляв із ними й охарактеризував спостереження як «варті довіри й загадкові». Льотчики використовують найкращі прилади, проходять жорстку підготовку й не схильні до галюцинацій. Тим не менш фізика цих подій залишається загадкою. Об'єкт, що рухається швидше за звук і має округлу форму, мав би створювати ударну хвилю. Однак пілоти її не фіксували. Тертя повітря на таких швидкостях мало б залишати помітні сліди, але й їх не було. Усе це вказує на принципи руху, які сучасна наука поки що не описує.
Льоб згадав і свідчення під присягою Девіда Ґраша, а також нещодавні висловлювання Джея Страттона про матеріальні об'єкти й цілі апарати, які нібито зберігаються всередині корпорацій або структур уряду. Сам учений прямих доказів таких знахідок не бачив, але наголосив: якщо вони існують, їхнє вивчення в лабораторії могло б дати відповіді швидше, ніж спостереження в небі. «Відведіть мене до найближчого інопланетного корабля», — сказав він, формулюючи позицію, у якій немає місця ні запереченню, ні сліпій вірі.
Паралельно триває процес розкриття раніше закритих матеріалів. Значна частина інформації залишається засекреченою не стільки через природу об'єктів, скільки через використання спеціальних датчиків. Поява відкритих даних із несекретних приладів має змінити ситуацію. В Ітаці, штат Нью-Йорк, на місці колишньої резиденції Карла Сагана починається створення обсерваторії нового типу. Пасивна радіолокаційна система скануватиме небо, а потім наводитиме великий телескоп на об'єкт інтересу. Це дозволить отримувати зображення високої роздільності та спектри, що розкривають склад речовини. У перспективі подібні системи планується розміщувати у співпраці з Пентагоном у районах, де найчастіше фіксуються такі явища.
Свідчення пілотів, почуті в Овальному кабінеті, слова президента про секретну програму й наукова робота, що розгортається навколо цих фактів, складаються в єдину картину. Те, що десятиліттями залишалося на периферії офіційної уваги, поступово виходить на світло. Круглі об'єкти, здатні миттєво обганяти найшвидші винищувачі без видимих слідів двигунів, більше не є лише розповідями очевидців. Вони стають предметом серйозного наукового й державного інтересу. Історія, яка починалася з розмов у тиші кабінету, тепер переходить у фазу системних спостережень і відкритого аналізу.
