У відкритих даних космічного телескопа NASA Fermi, накопичених за 15 років спостережень, міжнародна група вчених виявила пульсар, який раніше залишався невидимим для всіх попередніх методів пошуку. Новий підхід, натхненний алгоритмами з криптографії, дозволив знайти об'єкт приблизно в мільйон разів швидше. Результати опубліковано 19 листопада 2026 року в журналі Physical Review Letters.

Пульсар PSR J1622−7204 являє собою нейтронну зорю — надщільний залишок після вибуху наднової. Вона обертається 261 разів на секунду, посилаючи в простір вузькі пучки гамма-випромінювання, наче космічний маяк. Телескоп Fermi вловлює лише крихітну частку цих фотонів — приблизно один на кожні сто мільйонів обертів зорі. Сигнал тоне в шумі інших джерел і фонового випромінювання Всесвіту. Щоб витягти його, потрібно одночасно вгадати частоту обертання, швидкість її сповільнення та точне положення на небі. Класичний перебір усіх варіантів вимагав би обчислювальних ресурсів, недоступних навіть сучасним суперкомп'ютерам.

Раніше вчені дробили дані на частини й залучали добровольців проєкту Einstein@Home, які віддавали вільну потужність своїх комп'ютерів. Навіть за такого підходу пошук одного пульсара міг тривати сотні комп'ютерних років. Новий метод, розроблений співавторами дослідження Дотаном Газітом і Бараком Заккаєм з Інституту Вейцмана в Ізраїлі, перетворює задачу на геометричну. Алгоритм шукає короткий вектор у багатовимірній ґратці — прийом, який криптографи використовують під час аналізу систем, стійких до атак майбутніх квантових комп'ютерів. Кожна пробна серія обчислень займала близько п'яти хвилин на одному ядрі звичайного процесора. У підсумку весь пошук уклався приблизно в десять годин роботи стандартного комп'ютера. Попередній найкращий метод не зміг виявити цей пульсар, хоча вимагав би від одного процесора близько 600 років безперервних розрахунків.

Після того як алгоритм указав на кандидата, дослідники перевірили його на повному наборі даних Fermi. Сигнал виявився настільки чітким, що випадковий збіг практично виключений. Провідний автор Даніель Пук-Колб з Інституту гравітаційної фізики Макса Планка зазначає: вчені не бачать кожного оберту зорі й не можуть просто порахувати імпульси. Їм доводиться просіювати чотиривимірну сітку параметрів із мільйонами проб у кожному напрямку.
Відкриття стало можливим завдяки політиці NASA щодо відкритих наукових даних. Fermi, запущений у 2008 році, кожні три години сканує все небо в гамма-променях — найенергійнішому діапазоні електромагнітного спектра. Після року калібрування всі дані стали загальнодоступними й продовжують публікуватися практично одразу після обробки. Астрофізик Колін Кларк, співавтор роботи, підкреслює: всі 18 років спостережень Fermi відкриті для будь-якого дослідника, і обсяг інформації лише зростає. Саме ця відкритість дозволила команді, яка не входить до офіційної колаборації місії, застосувати цілком новий підхід.
Наступна мета вчених ще амбітніша — пошук пульсарів у подвійних системах. Гравітація компаньйона спотворює сигнал так сильно, що традиційні методи майже безсилі. За оцінками Кларка, у вже наявних даних Fermi можуть ховатися десятки, а то й сотні таких об'єктів. Новий алгоритм у поєднанні з розподіленими обчисленнями Einstein@Home відкриває реальну можливість їх виявити.
Дивлячись на карту гамма-неба, побудовану за даними Fermi, неможливо не відчути масштаб того, що відбувається. Десь у глибинах Галактики надщільна зоря розміром із місто крутиться сотні разів на секунду, викидаючи пучки випромінювання, які через тисячі світлових років доходять до наших приладів. І тепер, завдяки математичним ідеям, народженим зовсім в іншій галузі науки, людство вчиться помічати ці далекі маяки швидше й точніше. Всесвіт продовжує відкривати свої таємниці тим, хто вміє дивитися уважно — і вважає дані спільним надбанням.

