На межі між наукою і природою, в суворих антарктичних крижаних пустелях, вчені відкрили несподіваного помічника в боротьбі з раком. Політрихаструм альпійський — мох, якого назвати «скромним» було б помилкою. Це один з найвищих представників сімейства мохів, що виростає до 15–20 сантиметрів. Рослині, що вижила в екстремальних умовах холоду та ультрафіолетового випромінювання, довелося синтезувати потужні захисні сполуки. Нещодавно міжнародна команда дослідників виявила, що ці ж речовини здатні протистояти одній з найнебезпечніших хвороб людства.
Дослідження провели фахівці Корейського інституту полярних досліджень (KOPRI) спільно з вченими Чоннамського національного університету. KOPRI, заснований у 2004 році, є провідною науковою установою Південної Кореї для антарктичних та арктичних досліджень. До робочої групи увійшли біологи та ветеринарні онкологи: Кім Хоа Пхі, Мінсо Кім, Хьонсу Лі, Сан-Ік Пак та їхні колеги. Біологи-полярники зібрали зразки антарктичного моху, а фахівці з ветеринарної онкології провели його тестування на клітинних культурах раку молочної залози собак — моделі, яка вважається однією з найбільш репрезентативних для розуміння онкології ссавців.
Результати, опубліковані в журналі Genes & Genomics (2026), показали вражаючу дію спиртового екстракту моху на ракові клітини. Екстракт значно знижував життєздатність пухлинних клітин і суттєво обмежував їхню здатність до міграції та інвазії в сусідні тканини. На молекулярному рівні речовини зі складу рослини запускали зупинку клітинного циклу та індукували апоптоз — процес запрограмованої загибелі пухлинних клітин, що включає активацію каспази-3, ключового маркеру апоптотичного шляху. Важливою особливістю виявилася селективність дії: екстракт впливав переважно на уражені структури, майже не пошкоджуючи здорові епітеліальні клітини.
Вибір моделі дослідження — клітин раку молочної залози собак — не випадковий. Злоякісні новоутворення у собак розвиваються механізмами, схожими з людськими пухлинами, що робить такі експерименти безцінними для пошуку нових терапевтичних підходів. Автори дослідження продовжують спільну роботу, уточнюючи біохімічний склад активного екстракту та ідентифікуючи конкретні молекулярні сполуки, відповідальні за протипухлинний ефект.
