Цукор, який є життєво необхідним джерелом енергії, водночас стає каталізатором повільної хімічної реакції, що поступово робить тканини жорсткішими та схильними до запалень. Кінцеві продукти глікації накопичуються в колагені та інших білках, створюючи перехресні зв’язки, які організму вкрай важко розщепити.
Дослідження свідчать, що концентрація цих сполук зростає з роками, особливо у людей, які страждають на діабет чи ожиріння. У судинах і нирках такі зв’язки провокують потовщення стінок і втрату еластичності, що суттєво підвищує ризик розвитку гіпертонії та ниркової недостатності. У шкірі вони позбавляють дерму пружності, а в мозку — сприяють формуванню бляшок, характерних для хвороби Альцгеймера.
Основний парадокс полягає у тому, що не всі кінцеві продукти глікації мають однаковий ступінь шкідливості. Одні, як-от CML, переважно провокують запальні процеси через рецептор RAGE, тоді як інші — наприклад, пентозидин — формують надміцні структури в колагені. Лабораторні спостереження підтверджують роль останніх у втраті рухливості суглобів і жорсткості артерій, хоча клінічні випробування засобів для блокування RAGE поки дають суперечливі результати.
Колагенові волокна можна порівняти з еластичними гумками у взутті: з часом вони вкриваються невидимим клеєм, який з’єднує їх між собою. При кожному кроці такі гумки все гірше розтягуються, і взуття починає буквально тріщати. Подібне відбувається і в артеріях: з віком вони втрачають здатність розширюватися, навіть коли кров’яний тиск залишається в нормі.
Згідно з наявними даними, обмеження калорійності раціону та відмова від продуктів із високим вмістом глікованих сполук (смаженого м’яса, глибоко перероблених солодощів) уповільнює накопичення цих речовин у тварин. Прямих доказів щодо людей поки що бракує, а масштабні дослідження лише готуються до запуску. Спроби фармацевтів розробити «руйнівники зв’язків» (AGE-breakers) наразі не просунулися далі ранніх клінічних фаз через виникнення побічних ефектів.
Отже, кінцеві продукти глікації є не стільки першопричиною старіння, скільки одним із потужних механізмів, які поглиблюють ушкодження, вже розпочаті іншими процесами. Їхня роль нагадує про те, що метаболізм, який забезпечує наше життя, паралельно створює відходи, з якими організм змушений миритися протягом десятиліть.
