❓ЗАПИТАННЯ:
Проясніть, будь ласка, стан «Я Є». Мені знайомий стан, у якому все сприймається мною і де, принаймні спочатку, виникає відчуття, що мене як особистості не існує (це навіть викликало страх після повернення до звичного «я»). Мені зрозуміло, як із ним співвідноситься модальність звичного особистісного сприйняття: зазвичай є я як людина і є інша людина; проте в першому стані з’являється паралельний шар сприйняття, який відчувається так, ніби все створено з матерії мого «Я», але водночас не скасовує розуміння відмінностей між мною та іншим. Усе не зливається в однорідну масу. Це схоже на прояв додаткового рівня сприйняття. Але я досі не розумію, як саме сприймається «Я Є»? Як його розпізнати (а не осягнути розумом) і як воно пов'язане з особистісним сприйняттям? Якщо можна, поясніть це не логічно, а через опис характерних змін у самому процесі сприйняття.
❗️ВІДПОВІДЬ lee:
Існування як дія. Не як твердження «щось існує, бо...». А саме як акт — «я можу сприймати, отже, це і є дія». Проста передача інформації про сам процес сприйняття.
Тепер приберімо уточнення «що це за інформація». Тобто відкинемо типи відчуттів, види знань, методи тощо.
Ви лише усвідомлюєте (спостерігаєте без жодного аналізу), що Акт відбувається.
У цьому стані немає ані місця, ані часу.
Ви виступаєте як «той, хто бере участь в акті», не маючи жодних характеристик.
Залишається єдине «Тут» і нічого, крім «Я Є».
У цьому «Я» відсутній поділ на «це я, а то не я». У такому стані «Я» має лише один сенс — Існування.
До того ж саме Акт створює вас як «Я», бо інакше нікому було б реєструвати навіть факт буття.
Повернення до звичного «я» є важливим, адже, повертаючись до сприйняття себе та «інших», ви бачите, як виникають шари, що вже не є чистим «Я Є», а стають формою «я є такий...». Під час повернення першими непомітно з’являються відчуття — «я в цьому місці», «чую», «бачу» — не як оформлена думка, а саме як первинне відчуття.
Відчуття — це процес проходження через налаштування (переконання) щодо орієнтації в реальності. Мова йде про всі базові переконання без оціночного знаку. Їх неможливо побачити чи почути, вони є самою тканиною ілюзії, що огортає «Я» і створює образ «Я інший».
І, зрештою, думки — це фінальна частина процесу. Їх можна чітко розрізнити. Проте за ними вже неможливо відстежити «Я Є», оскільки вони вторинні й породжені особистістю.
Саме тому початковий етап самоусвідомлення є таким складним — люди шукають відповіді в мисленні, не заглиблюючись до переконань, що його формують, аби потім піти ще далі до Акту без визначень. Тому, хто хоча б раз подолав цей шлях, згодом простіше повторювати маршрут, занурюючись у більш «об'ємне» сприйняття стану «Я Є».
