OpenAI 8 вересня 2026 року заявила, що її внутрішня ІІ-система розв'язала одну із семи задач тисячоліття — проблему існування та гладкості розв'язків рівнянь Нав'є — Стокса.
За словами компанії, доведення показує, що гладка рідина у спокої під дією гладкої сили може розвинути сингулярність за скінченний час, при цьому енергія залишається скінченною.
Розв'язок отримано за допомогою тисяч агентів ІІ, які працювали протягом приблизно 88 годин, і формалізовано в Lean.
Оголошення одразу викликало суперечки в математичній спільноті.
Професор Нью-Йоркського університету Трістан Бакмастер і дослідник Anthropic Левент Альпьоге незадовго до цього опублікували результати з пов'язаних задач, які вважалися важливими кроками до розв'язання проблеми Нав'є — Стокса.
Бакмастер висловив занепокоєння, що OpenAI могла дізнатися про напрям їхньої роботи та прискорити власні зусилля, використовуючи схожий підхід.
Компанія відкинула звинувачення в доступі до чужих даних або чернеток, заявивши, що діяла на основі публічних чуток про прогрес в інших задачах тисячоліття.
Як саме ІІ-агенти дійшли до доведення і чи можна вважати це самостійним проривом, тепер обговорюють математики та експерти з ІІ.
Цікаво, чи вплине цей епізод на довіру дослідників до використання комерційних моделей для роботи над неопублікованими результатами?
OpenAI підкреслила, що не має наміру претендувати на премію в мільйон доларів від Інституту Клея.
Подія стала ще одним прикладом того, як швидко розвиваються можливості ІІ в математиці, але водночас підняла питання про етику та авторство в спільній роботі людини й машини.
