«Шкільний автобус» (The Lost Bus) — трилер-виживання 2025 року режисера Пола Грінграсса, відомого за «Капітаном Філліпсом», «Загубленим рейсом» і фільмами про Джейсона Борна.
Стрічка заснована на реальних подіях і знята за документальною книгою журналістки Ліззі Джонсон «Рай: боротьба одного міста за виживання в американській лісовій пожежі».
Історія переносить нас в осінь 2018 року, коли в Каліфорнії вирувала катастрофічна пожежа Camp Fire.
У центрі сюжету — водій шкільного автобуса Кевін Маккей, якого грає Меттью Макконагі, і вчителька Мері Людвіг у виконанні Америки Феррери. Разом їм доводиться евакуювати 22 учнів початкової школи, поки вогонь буквально відрізає дороги одну за одною.
І тут одразу скажемо: фільм дуже динамічний і практично весь час тримає в напрузі.
Це саме той тип фільмів-катастроф, де ти начебто розумієш, що герої мають кудись доїхати, але щохвилини здається, що зараз усе стане ще гірше.
І воно стає.
Макконагі — знову у своїй стихії
Меттью Макконагі тут чудовий.
Так, ми це говоримо майже про кожен його фільм. І що робити, якщо він справді хороший?
«Далласький клуб покупців», «Лінкольн для адвоката», «Золото», «Джентльмени», «Вовк з Волл-стріт» — у нього вистачає цілком різних ролей.
Але тут за духом нам особливо згадався «Інтерстеллар».
Не тому, що фільми схожі за сюжетом.
А тому, що знову є людина, поставлена в ситуацію, де доводиться просто йти вперед, коли навколо все буквально руйнується.
І Макконагі вміє грати такий стан дуже добре — зовні начебто зібраний, але видно, що всередині в героя вже все горить не гірше за навколишній ліс.
Америка Феррера теж дуже хороша
Америка Феррера, яку багато хто знає за «Дурнушкою Бетті», «Барбі» та «Хорошою дружиною», чудово працює поруч із Макконагі.
Її героїня не просто супроводжує дітей. Їй доводиться утримувати їх від паніки, ухвалювати рішення і водночас самій зберігати хоч якийсь спокій.
І окремий плюс — діти.
Коли у фільмі-катастрофі присутній автобус, повний школярів, дуже легко скотитися або в надмірний надрив, або в штучну героїку.
Але тут діти теж передають емоції дуже переконливо.
Три покоління родини Макконагі в одному фільмі
А ось це справді цікава деталь.
У фільмі знявся справжній син Меттью — Леві Макконагі. Він грає Шона, сина героя Макконагі.
І це ще не все.
Мати Меттью — Кей Маккейб Макконагі — теж з'явилася в картині й зіграла матір його персонажа.
Тобто на екрані одночасно опинилися три покоління однієї справжньої родини: Меттью, його син Леві та його мама Кей.
І це особливо цікаво, тому що сімейна лінія у фільмі взагалі відіграє помітну роль.
Головна сила фільму — відчуття масштабу. Дим. Вогонь. Машини, які не можуть проїхати.
Дерева, що падають.
Люди, які намагаються зрозуміти, куди взагалі ще можна рухатися.
І автобус із дітьми, який стає маленькою точкою всередині величезної стихії.
Пол Грінграсс уміє знімати хаос так, що камера ніби сама опинилася всередині подій. Тому пожежа не виглядає гарним спецефектом.
Він відчувається майже фізично.
І саме за цю реалістичність фільм отримав дуже добрі відгуки критиків і глядачів.
Загалом «Шкільний автобус» — дуже якісний фільм-катастрофа і трилер-виживання.
Він динамічний. Масштабний. Практично постійно тримає в напрузі.
Макконагі та Феррера чудово справляються з ролями, діти теж виглядають дуже природно, а сама стихія знята так, що часом хочеться відсунутися від екрана подалі від вогню.
Макконагі тут особливо добрий саме за духом «Інтерстеллара» — коли людина має продовжувати діяти просто тому, що іншого варіанта немає.
Фільм сміливо можна додавати до добірок найкращих сучасних картин-катастроф.
Грінграсс майстерно нагнітає атмосферу. Фільм неймовірно динамічний і масштабний, він тримає в постійній, пульсуючій напрузі, як найкращі зразки жанру катастроф. Вогняна стихія показана тут не як фонова декорація, а як повноцінний, дихаючий і нещадний антагоніст.
Вердикт: Якість із невеликим застереженням Світова прем'єра картини 5 вересня 2025 року на Міжнародному кінофестивалі в Торонто (TIFF) і подальший тріумфальний вихід на стримінговій платформі Apple TV+ 3 жовтня лише підтвердили статус фільму як одного з найсильніших кінематографічних висловлювань про стихійні лиха останніх років. Критики й глядачі одностайно відзначили реалістичне відтворення трагедії та потужну акторську гру.
Однак навіть у такого потужного полотна є своя ложка дьогтю. Фільму бракує трохи монтажної строгості: виникає відчуття, що деякі сцени повторюються двічі, що місцями призводить до помітної затягнутості розповіді. Саме за цей ритмічний збій ми змушені зняти цілий бал.
В усьому ж іншому – це якісне, емоційно вивірене кіно, яке (повторимося) сміливо можна додавати до золотого фонду рейтингів фільмів-катастроф.
Оцінка Gaya: 7.8/10
