Замість однієї великої виставки раз на три роки проєкт у районі Великої затоки Гуандун — Гонконг — Макао розгортається як послідовність із трьох щорічних етапів. У 2026 році він досліджує, як взаємодія людини, природи й технологій відкриває нові можливості та змінює наше сприйняття реальності.
23 жовтня 2026 року в Музеї Гуанчжоуської академії образотворчих мистецтв відкрилася виставка «悬置的生成» — «Підвішене породження», другий етап трирічного проєкту «Трієнале мистецтва і технологій Великої затоки». Експозиція об'єднує 11 груп робіт із Китаю та інших країн. Інтерактивні інсталяції, роботи, алгоритми й технології машинного навчання стають засобами дослідження світу, у якому людина, природа й цифрові системи дедалі тісніше взаємодіють і впливають одна на одну.
«Потік виставок»: три етапи однієї програми
Замість звичного формату, за якого велика виставка відбувається раз на три роки, організатори використовують стратегію «потоку виставок»: три тематичні етапи змінюють один одного щороку, у 2025, 2026 і 2027 роках. Кожен присвячений окремому аспекту відносин між людиною, довкіллям і технологіями. Разом вони складаються в послідовне дослідження — від взаємозв'язків до взаємодії, а потім до сприйняття.
2025 — Взаємозв'язки. Перший етап, «Солона вода, турбулентність і алгоритмічні ландшафти», досліджував перетини води, даних, тіла, географії та культурної пам'яті. Природні явища, людський досвід і цифрові процеси розглядалися як частини спільного середовища, у якому зміни одного елемента позначаються на інших.
2026 — Взаємодія. Нинішня виставка «Підвішене породження» звертається до відносин людини з технологіями: від роботів та інтерактивних пристроїв до алгоритмів, які обробляють інформацію і впливають на цифрове середовище. Що відбувається, коли технологія стає не просто інструментом у руках людини, а активним учасником взаємодії? Як змінюються наші дії, рішення й відчуття у відповідь на її реакції? Художники досліджують ці питання через ситуації очікування, затримки й невизначеності — моменти, коли звичний хід взаємодії порушується і можуть виникнути нові способи зв'язку.
2027 — Сприйняття. Наступний етап, «弥漫的感知», продовжить дослідження сприйняття, інтелекту й свідомості. Він звернеться до того, як технології змінюють способи відчувати, розуміти й пізнавати світ, а також уявлення про межі між людиною, машиною та довкіллям.
Коли взаємодія стає джерелом нового
У нинішній експозиції дослідження взаємодії розгортається в трьох розділах: «Затримане тіло», «Порогове тіло» і «Підвішене сприйняття». Їх об'єднує увага до перехідних станів, коли звичні відносини між людиною і технологіями змінюються, а результат взаємодії не завжди можна передбачити.
Затримка чи несподівана реакція цифрової системи тут важливі не самі по собі. Вони дають змогу побачити, як людина пристосовується до нових умов, як її дії впливають на роботу системи і як у відповідь змінюється її власний досвід. Взаємодія стає способом досліджувати невідоме: не лише перевіряти можливості технологій, а й виявляти нові форми сприйняття, поведінки та зв'язку з навколишнім світом.
Мистецтво як простір технологічного майбутнього
Трієнале задумане як довгостроковий майданчик на перетині мистецтва, науки, освіти й індустрії в районі Великої затоки Гуандун — Гонконг — Макао. Формат «потоку виставок» дає змогу розглядати технологічні зміни послідовно: не обмежуватися демонстрацією нових пристроїв, а досліджувати, як вони впливають на людину, суспільство й природу.
Проєкт створює умови для діалогу між художниками, інженерами й дослідниками. Мистецтво тут не просто показує нові пристрої чи ілюструє наукові досягнення. Воно допомагає досліджувати зв'язки, які зазвичай залишаються непомітними, ставити питання про можливе майбутнє й уявляти альтернативні способи взаємодії з технологіями.
Три етапи проєкту складаються в єдину лінію: понять, як влаштовані взаємозв'язки; дослідити, що народжується в процесі взаємодії; побачити, як усе це змінює наше сприйняття світу. Саме в цьому — одна з головних ідей трієнале: технологічне майбутнє формується не лише завдяки новим винаходам, а й через відносини, що виникають між людиною, природою та створеними нею системами.
