А що як телепатія починається там, де закінчуються слова?

❓ПИТАННЯ:
Є така ідея, що мова з'явилася, зокрема, з появою потреби навігації серед уявних речей: ідей, символів, майбутнього, минулого. Коли без них, як, наприклад, у шимпанзе, навігація відбувається лише серед фізичних речей. Не думаю, що ідея дуже точна, є багато прикладів тварин, які сприймають нефізичні речі. Але якщо врахувати зв'язок між середовищем і комунікацією, що було б аналогом появи уявних речей у середовищі для розвитку телепатії?
❗️ВІДПОВІДЬ lee:
Не зовсім. Це радше шлях его, ніж шлях мови. І не в сенсі «уяви», а в сенсі спілкування про те, чого тут немає. Саме так працює людський розум — турбується про щось десь не тут, оминаючи життя зараз.
А мова як вербальні звуки в довгих реченнях, замість стислих інформативних послань (як у китів і дельфінів, наприклад) — це теж ознака «заплутаного розуму». Розум не може виразити в миті багатовимірні конструкції, а тому розкладає складні поняття на односкладові слова.
Озирніться навколо, відчуйте місце, де ви перебуваєте. А тепер подумайте, скільки вам знадобиться слів, щоб його описати.
Я вам натякну — року не вистачить, щоб завершити повний опис словами вашого оточення.
А дельфін може це зробити у вигляді секундного «писку».
А кит описує одразу в чотиривимірній перспективі (з позиції позачасся).
Тож вербалізація — це ніби прогрес від рівня до-его, але ще не дотягує до рівня телепатичної багатовимірної передачі, якою супроводжують свої звуки дельфіни й кити.