Уявіть собі два величезні «міста» із сотень галактик, які з неймовірною швидкістю мчать назустріч одне одному крізь космічну пустку. Вони вже одного разу зіткнулися, розлетілися на мільйон світлових років, а тепер знову зближуються. Саме таку динамічну картину формування скупчення галактик вдалося зафіксувати космічному телескопу Джеймса Вебба.
Скупчення MACS J0553.4-3342 розташоване в сузір’ї Голуба на відстані близько 4 мільярдів світлових років від нас. Ми бачимо його таким, яким воно було приблизно 4,4 мільярда років тому — відносно «молодим» для подібних структур. На відміну від зрілих і спокійних скупчень, тут усе ще триває активна фаза злиття двох приблизно рівних за масою підскупчень.
Кожне з них «якориться» на яскравій масивній еліптичній галактиці — це дві найяскравіші точки в центрі зображення з помітними гало. Безліч дрібніших еліптичних галактик уже захоплені гравітацією однієї з них і поступово увійдуть до фінального гігантського скупчення. Процес досить хаотичний: підскупчення багаторазово проходять крізь одне одного, немов у космічній грі в «автодром», поки врешті-решт не зіллються остаточно. Всередині скупчення вирує гарячий газ, що випромінює потужне рентгенівське випромінювання.
Вебб у ближньому інфрачервоному діапазоні показав цю сцену з приголомшливою деталізацією. Але найбільш вражаючим є не самі галактики, а те, що робить їхня спільна гравітація. Маса скупчення настільки велика, що викривляє простір-час, діючи як велетенська лінза. На знімку добре видно яскраві помаранчеві дуги — спотворені зображення далеких фонових галактик. Одна з них ліворуч виглядає як три яскраві точки: це множинні зображення однієї і тієї ж галактики. Такі «гравітаційні лінзи» дозволяють астрономам зазирати у ще більш ранній Всесвіт, вивчаючи об’єкти, які інакше були б занадто тьмяними та далекими.
Зображення отримано в межах програми VENUS — огляду масивних скупчень галактик. Такі спостереження допомагають не лише зрозуміти, як формуються найбільші структури Всесвіту, а й знаходити завдяки лінзуванню найперші галактики, зорі та навіть окремі наднові.
Ми звикли думати про космос як про щось статичне, але Вебб знову нагадує: Всесвіт — це місце постійного руху, зіткнень і будівництва. Спостерігаючи за MACS J0553.4-3342, ми буквально бачимо, як народжується одне з космічних «міст». І це видовище водночас і хаотичне, і напрочуд гармонійне.
