У східному Афганістані, в гірському районі Нурістана: десять днів і ночей поспіль йшли небачені дощі. Кам'яні та глинобитні будинки, століттями пристосовані до гірських злив, почали руйнуватися один за одним. «Такі дощі йдуть все сильніше і раніше, ніж раніше», — кажуть місцеві жителі. Для регіону, де люди десятиліттями знають одну й ту саму музику сезону, це стало шоком.
Аналогічна ситуація розгортається в Бангладеш. У липні 2026 року Читтагонг пережив одну з найпотужніших злив у своїй історії: за добу випало 412 міліметрів опадів — найвищий показник за 42 роки спостережень.
Від Афганістану до Тайваню азійський регіон охопила безпрецедентна хвиля стихії. В Індії, Пакистані та Бангладеш мусонні дощі стали непередбачуваними та рясними одночасно. У Китаї з квітня понад 600 річок перевищили критичні рівні — на 35 відсотків більше, ніж зазвичай.
Тайфун «Ноул» наприкінці липня 2026 року змусив евакуювати близько 900 тисяч осіб у провінції Гуандун, причому це був найпотужніший тайфун, що вдарив по Китаю цього року.
На Тайвані в червні сільськогосподарські втрати від серії злив перевищили 330 мільйонів новотайванських доларів, а в Тайбеї зафіксували найвищий місячний рівень опадів за понад століття метеорологічних спостережень.
Вчені пов'язують посилення опадів з потеплінням атмосфери — механізм простий і невблаганний. Тепліше повітря здатне утримувати більше водяної пари: на кожен градус Цельсія воно накопичує приблизно на 7 відсотків більше вологи. Коли дощ починається, він іде інтенсивніше і, найчастіше, коротше за часом.
Згідно з останнім доповіддю Міжурядової групи експертів зі зміни клімату, зростаючі температури підвищують загрозу повеней у мусонних регіонах Південної, Південно-Східної та Східної Азії, а також прискорюють танення льодовиків у Гіндукуші та Гімалаях. Дослідження міжнародної ініціативи World Weather Attribution показують, що екстремальні опади від циклонів у Південно-Східній Азії інтенсифікуються вже кілька десятиліть. За даними 2025 року, майже половина сезонних опадів у Південній Азії тепер випадає за 20–30 годин, що різко підвищує ризик повеней та зсувів.
Ситуацію посилюють послідовні шторми. У південному Китаї тайфун «Майсак» у липні затопив низинні території та створив умови, за яких сотні змій втекли з ферм і опинилися в затоплених районах. В Японії та В'єтнамі зливи спричинили небезпечні зсуви. У Південній Кореї чергуються спека та потопи, створюючи для населення черговий стрес. Прогнози на решту літа 2026 року тривожні: північний Китай, включаючи Пекін, може отримати на 20–50 відсотків більше опадів, ніж зазвичай, а кількість тайфунів, що зачіпають країну, очікується вище середнього рівня.
Міжнародна федерація товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, яка координує допомогу постраждалим по всьому азійському регіону, підкреслює очевидне: ці події — не математична абстракція, а реальні гуманітарні наслідки зміни клімату. Хосам Файсал, глава делегації організації в Афганістані, закликає уряди вкладати ресурси не лише в реагування на біду, а й у запобіжні заходи: раннє попередження про небезпеку, зміцнення дренажу та захист доріг, підготовку населення ще до приходу біди. Очікуване потепління Ель-Ніньо лише підкреслює нагальність таких дій.
Людські поселення, століттями пристосовані до певного ритму та інтенсивності дощів, тепер стикаються з новою і нещадною реальністю. Будинки, побудовані для одного режиму опадів, дороги, намальовані за інших кліматичних умов, посіви, розраховані на знайомі терміни, навіть системи охорони здоров'я — все виявляється непідготовленим до злив, які не просто сильніші, але принципово інші за своїм характером та періодичністю.
Інвестиції в раннє попередження, у зміцнення інфраструктури та в пряму підтримку місцевих громад дозволяють суттєво скоротити кількість жертв при майбутніх екстремальних опадах. Але для цього потрібно діяти зараз, поки вікно можливості не зачинилося.
