У дощових лісах Америки, де життя здається незмінним упродовж мільйонів років, чимало папоротей виявилися напрочуд молодими. Згідно з новим дослідженням, близько половини нині живих видів роду Danaea сформувалися лише за останні шість мільйонів років. Для тропіків, які довго вважали сховищем давнього різноманіття, це помітний поворот у звичній картині.
Багатство тропічних лісів зазвичай пояснюють їхньою довгою і відносно спокійною історією. На тлі Європи, де льодовикові епохи багаторазово перекроювали флору і фауну, тропіки виглядали острівцем стабільності, де давні лінії могли зберігатися майже без потрясінь. Але геологія розповідає іншу історію: піднімалися гори, осушувалися величезні низини, формувалися нові ґрунти. Усе це безперервно змінювало умови і змушувало рослини пристосовуватися, а отже, породжувати нові види.
Дослідники з Університету Турку (Фінляндія) та Орхуського університету (Данія) зайнялися родом Danaea, папоротями, які живуть виключно в Неотропіках. Їхня лінія відокремилася від найближчих родичів ще в ранній крейді, близько 128 мільйонів років тому, а спільний предок нинішніх видів з'явився приблизно 53 мільйона років тому. Основна ж хвиля видоутворення припала на значно пізніший час. За останню чверть століття автори описали 47 нових для науки видів Danaea, і саме ця робота допомогла відновити родинні зв'язки всередині роду.
Збіг у часі тут не випадковий. Міоцен, епоха приблизно від 23 до 5 мільйонів років тому, став періодом, коли Анди піднімалися особливо активно: за даними дослідження, прискорення підняття почалося близько 20 мільйонів років тому. Гори перебудували клімат і ґрунти всього регіону, а величезні заболочені простори західної Амазонії поступово осушувалися. Додайте до цього появу нових ділянок суходолу в Центральній Америці, і вийде картина, в якій виникали нові екологічні ніші та шляхи розселення для рослин.
Найнесподіваніше стосується того, де саме відбувалося різноманіття. У більшості папоротей Неотропіків центр видового багатства розташований в Андах, а в Danaea він опинився в Амазонії: саме низинні амазонські ліси стали найбагатшим місцем для цього роду. Danaea ростуть на лісовій підстилці, а не селяться епіфітами на стовбурах і гілках, тому їхня еволюція, судячи з усього, була тісніше пов'язана зі змінами в низинах. Є й ще один цікавий штрих: лінії, що освоїли гірські ліси, згодом розселялися далі від екватора, у прохолодніші та сезонніші райони. Можливо, висотна адаптація заздалегідь підготувала рослини до життя в таких умовах.
Підсумок виглядає так: динамічна геологічна історія американських тропіків стала потужним двигуном біорізноманіття. Давні лінії Danaea нікуди не зникли, але близько половини нинішніх видів завдячують своєю появою відносно недавнім подіям, які буквально змусили природу перезібрати себе.
У цієї історії є й тривожний бік. З 18 видів, описаних у 2024 році, шість, за оцінками дослідників, уже перебувають під загрозою зникнення, а потепління й посушення тропічних лісів загрожують погіршити становище. Тому зберігати потрібно не лише давні лінії, а й молоді гілки, які виникли зовсім недавно і, можливо, швидко реагують на зміни ландшафту та клімату.

