Щовечора мільйони людей повертаються додому перевантаженими маршрутами, а вдома їх зустрічає не тиша, а яскраве світло вуличних ліхтарів та вікон. Нове дослідження, опубліковане у Frontiers in Psychology 17 серпня 2026 року, показує, що саме суб'єктивне сприйняття стресу від поїздок на роботу, а не лише його тривалість, стає головною ланкою між щоденними поїздками та погіршенням психічного здоров'я.
Автори — група дослідників із Китаю — проаналізували дані 7093 дорослих, що працюють, у Цзяюйгуані. Вони створили індекс суб'єктивно сприйнятого стресу від поїздок на роботу (PCSI), який враховує не лише час у дорозі, а й відчуття втрати контролю, дискомфорту та невизначеності. Виявилося, що об'єктивні характеристики поїздок впливають на депресію та тривогу переважно через цей суб'єктивний фільтр.
Особливо примітним є вплив нічного освітлення. Супутникові дані про residential nighttime light (NTL) показали: що яскравіше світло навколо будинку, то сильнішим є зв'язок між стресом від поїздок на роботу та симптомами психічного неблагополуччя. Нічне освітлення, вочевидь, заважає відновленню — процесу, який має відбуватися після робочого дня.
У межах теорії екологічного стресу (Lazarus та Folkman) саме когнітивна оцінка ситуації визначає, чи перетвориться навантаження на хронічний стрес. Коли людина після довгої дороги не може «відключитися» через постійне світло, ресурси психіки виснажуються швидше. Це не просто незручність: порушується циркадний ритм, знижується якість сну, а отже, і здатність справлятися з наступним днем.
Уявіть офісного працівника, який годину їде в переповненому автобусі, а вдома бачить не темну кімнату, а сяюче місто за вікном. Відновлення, яке має відбуватися в тиші та темряві, замінюється додатковою стимуляцією. Дослідження підтверджує: за високого NTL ефект стресу від поїздок на психічне здоров'я посилюється.
Таким чином, проблема виходить за межі транспорту. Міське середовище діє як система, де денне навантаження та нічні умови посилюють одне одного. Це вимагає не лише покращення доріг, а й продуманого освітлення житлових районів — з урахуванням потреби людини у справжній темряві для відновлення.
