Перший раунд переговорів між США та Іраном у швейцарському Бюргенштоку завершився в ніч із 21 на 22 червня після цілої ночі інтенсивних обговорень. Посередники з Катара та Пакистану оголосили про «обнадійливий прогрес» на шляху до мирної угоди, хоча обидві сторони відзначають наявність серйозних розбіжностей.
Сторони погодили амбітний план: «дорожню карту» для завершення переговорів протягом 60 днів. На столі опинилися конкретні механізми деескалації: створено тимчасову лінію зв’язку для запобігання воєнним інцидентам та відкриття судноплавства в Ормузькій протоці. Головне нововведення — заснування так званої «групи з урегулювання конфліктів» для припинення бойових дій у Лівані, де майже чотири місяці триває війна між Ізраїлем та підтримуваним Іраном угрупованням «Хезболла».
Американську делегацію очолював віцепрезидент Джей Ді Венс, який назвав зустріч «історичною» та наголосив на «великому прогресі» на переговорах. З боку Ірану в перемовинах брали участь спікер парламенту Мохаммад Багер Галібаф та міністр закордонних справ Аббас Арагчі. Галібаф згодом повернувся до Тегерана, а Арагчі відзначив «значний прогрес» у врегулюванні ліванського конфлікту та назвав роботу «групи з урегулювання» першим серйозним тестом політичної волі сторін.
Однак переговори проходять в умовах глибокої напруженості. Іран наполягає на припиненні війни в Лівані як обов’язковій умові для подальших діалогів. Президент США Дональд Трамп водночас відновив погрози на адресу Тегерана, заявивши в інтерв’ю, що після закінчення 60-денного періоду США зможуть «робити все, що захотять», і порадив іранському президенту Масуду Пезешкіану «стежити за своїми словами». У відповідь глава іранської делегації Галібаф попередив, що Вашингтон має бути обережним із погрозами, оскільки іранські збройні сили готові відповісти адекватно. Іранська сторона також відмовилася від спільного фото з американською делегацією — це був символічний жест невдоволення.
На порядку денному опинилися питання, які тривалий час ігнорувалися. Обговорювалися безпека Ормузької протоки, припинення вогню в Лівані та можливе зняття санкцій з іранської нафти. Що стосується ядерної програми Ірану, то вона практично не увійшла до порядку денного цього раунду — Тегеран лише повторив відому обіцянку не створювати ядерну зброю, але відстояв своє суверенне «право на збагачення урану».
У Лівані ситуація залишається критичною. Перемир’я є крихким: ізраїльські ВПС продовжують завдавати ударів, а «Хезболла» відповідає ракетними та артилерійськими обстрілами, незважаючи на чинне з листопада 2024 року перемир’я.
Успіх переговорного процесу визначатиметься передусім результатами роботи нової «групи з урегулювання конфліктів» у Лівані. Якщо ця структура доведе свою ефективність у запобіганні бойовим діям, це може створити основу для ширшої мирної угоди. Якщо ж на землі бойові дії продовжуватимуть загострюватися, увесь дипломатичний процес може зірватися — і тоді регіон вернється до стану повномасштабної війни.
