17 листопада 2026 року Генеральний секретар ООН оголосив про призначення десяти нових членів Групи з науки, технологій та інновацій для Цілей сталого розвитку, зокрема співголів Маріан Доркас Куейн із Гани та Джорджо Россі з Італії.
Рішення ухвалено в момент, коли міжнародна спільнота активізує зусилля для досягнення Порядку денного на період до 2030 року та готується до Саміту з ЦСР у 2027 році. Група входить до Механізму сприяння технологіям ООН і покликана забезпечувати експертний супровід у сфері STI.
Куейн, заступниця генерального директора Ради з наукових і промислових досліджень Гани, професорка фізики Міланського університету та віцепрезидентка синхротронного центру Elettra, представляють різні регіони й дисципліни. Їхнє спільне головування підкреслює намір ООН поєднувати досвід країн, що розвиваються, і розвинених країн.
До складу групи увійшли також фахівці з Бразилії, Японії, Швеції, Росії, Китаю, Індії, Мальдів і Нігерії. Кожен із них має визнаний міжнародний досвід у громадянському суспільстві, приватному секторі або науковій спільноті. Призначення відображає прагнення до географічного та секторального різноманіття.
Мандат групи охоплює підготовку рекомендацій для Форуму STI, розроблення дорожніх карт із ЦСР, питання гендерної рівності, інклюзії та впливу передових технологій — від нанотехнологій до штучного інтелекту. Секретаріат забезпечує координацію з міжустановчою цільовою групою ООН.
Вибір співголів із Гани та Італії демонструє послідовний підхід ООН до формування багатосторонніх механізмів: pairing експертів із Глобального Півдня і Півночі дає змогу враховувати різні пріоритети й ресурси. Це не разовий жест, а елемент довгострокової стратегії зі зміцнення партнерств у сфері сталого розвитку.
Подібно до того, як у міжнародних наукових колабораціях успіх залежить не лише від окремих талантів, а й від здатності різних традицій працювати разом, призначення показує, що ООН бачить у різноманітті не перешкоду, а необхідну умову для просування ЦСР.
Отже, рішення Генерального секретаря підкреслює, що ефективне управління наукою і технологіями в глобальному масштабі потребує постійного пошуку балансу між регіонами й секторами.
