Опитування 103 керівників зі сталого розвитку від Всесвітнього економічного форуму показує: попри конфлікти, невизначеність політики та волатильність ринків, 63% очікують, що глобальний прогрес у сталому розвитку залишиться на тому самому рівні або прискориться в найближчі 12 місяців. Це не просто оптимізм — це відображення того, як комерційні стимули й технології поступово витісняють політичні бар'єри в корпоративних рішеннях.
Структурні сили тут визначають ландшафт: глобальна «зелена» економіка вже перевищує 5 трлн доларів на рік і, за оцінками, досягне 7 трлн до 2030 року, залишаючись одним із найшвидше зростаючих сегментів. 64% респондентів називають посилення бізнес-кейсу головним прискорювачем на найближчі три роки, а 56% — доступніші та застосовніші технології. Ці фактори діють незалежно від того, хто перебуває при владі в окремих країнах, бо компанії орієнтуються на витрати, ланцюги постачання та конкурентоспроможність.
Наразі ключову роль відіграють кон'юнктурні фактори: 78% CSO очікують, що геополітичні та макроекономічні ризики гальмуватимуть прогрес, при цьому політика залишається головним обмеженням (68%). Однак три чверті опитаних прогнозують, що інвестиції компаній у перехід залишаться стабільними або зростуть. Це вказує на «зелену дивергенцію»: одні сектори й регіони прискорюються завдяки чіткій економіці, інші сповільнюються через короткостроковий тиск і невизначеність.
Прихований шар ситуації — зростаюча роль штучного інтелекту та адаптації. 73% CSO вважають, що ШІ прискорить прогрес через моделювання ризиків, ефективність і звітність, хоча 77% відзначають негативний вплив інфраструктури ШІ на енергоспоживання та ресурси. Водночас 85% очікують, що адаптація до змін клімату стане пріоритетом у найближчі три роки, а 77% бачать вирішальну роль приватних інвестицій у її масштабуванні. Ці тенденції показують, як стійкість перетворюється з окремого порядку денного на питання операційної стійкості та розподілу капіталу.
Історично схожі моменти — наприклад, після фінансової кризи 2008–2009 років — показують, що коли комерційні аргументи збігаються з технологічними можливостями, прогрес триває навіть при послабленні політичної підтримки. Різниця сьогодні в тому, що глобальні ланцюги постачання та конкуренція за капітал роблять відкат дорожчим, ніж раніше.
Домінуючі сили — бізнес-кейс, технології та корпоративні інвестиції — сходяться на тому, що прогрес буде нерівномірним, але загалом стабільним. Найімовірніший результат у найближчі 12–18 місяців: збереження темпів із посиленням дивергенції між секторами й регіонами, де комерційна логіка сильніша. Це станеться тому, що компанії дедалі частіше прив'язують стійкість до власної конкурентоспроможності та резильєнтності, а не лише до регуляторних вимог.
Два сильні контраргументи — різке загострення геополітичних конфліктів, здатне порушити постачання критично важливих матеріалів, і раптове посилення політики в ключових юрисдикціях, яке підвищить витрати. Якщо ці фактори посиляться одночасно, прогноз може не справдитися.
Ключовий індикатор, який покаже, чи правильним є шлях прогнозу, — рішення про корпоративні інвестиції в перехід, які компанії опублікують у звітах за четвертий квартал 2026 року та перший квартал 2027-го; зростання або стабільність цих цифр підтвердить стійкість комерційного драйвера.
Стежте за звітами компаній про капітальні витрати на стійкість — саме вони покажуть, чи справді бізнес бере на себе роль головного двигуна прогресу.
