Європейському союзу необхідно прискорити розвиток відновлюваної енергетики, якщо він прагне до справжнього енергетичного суверенітету. Такого висновку дійшли експерти Інституту економіки енергетики та фінансового аналізу (IEEFA) у своїй свіжій доповіді, присвяченій порівнянню ефективності «зеленої» енергетики та імпорту зрідженого природного газу (ЗПГ).
Механізм заміщення, що вже працює
Згідно з даними дослідження, нарощування потужностей вітрових та сонячних електростанцій, а також широке впровадження теплових насосів вже сьогодні є найбільш ефективним довгостроковим рішенням для зниження залежності від викопного палива. Тільки у 2024 році ці технології дозволили витіснити 8,8 млрд кубометрів ЗПГ. Для порівняння: цей обсяг еквівалентний двом третинам усього зрідженого газу, закупленого Євросоюзом у Катару за той самий період.
Перспективи до 2030 року
Аналітики IEEFA підкреслюють, що амбітні, але досяжні цілі можуть призвести до радикального зниження попиту на газ. За оцінками експертів, якщо найближчі п’ять років ЄС щорічно вводитиме в експлуатацію не менше 4 мільйонів теплових насосів, а також додаватиме 75 ГВт потужностей сонячної та 22 ГВт вітрової генерації, до 2030 року попит на газ у блоці скоротиться приблизно на 25%. Це дозволить заощадити обсяг ЗПГ, який удвічі перевищує потенційний майбутній імпорт з Катару.
Пастка нової залежності
У доповіді зазначається важливий парадокс сучасної європейської енергополітики. Після початку вторгнення Росії в Україну ЄС справді зміг різко скоротити залежність від російського трубопровідного газу. Однак ця вразливість була замінена іншою: блок критично наростив імпорт ЗПГ, переорієнтувавшись головним чином на постачальників зі США та Катару.
Імпорт ЗПГ до Євросоюзу зріс на 84% у період з 2021 по 2025 рік. Така стратегія робить Європу вразливою перед геополітичними потрясіннями в інших регіонах світу. Як приклади у дослідженні наводяться нещодавні пошкодження експортних об’єктів у Катарі та зростаюча напруженість в Ормузькій протоці, через яку проходить значна частина світових енергетичних поставок.
Ризик зміни одного постачальника на іншого
Автори доповіді попереджають: прагнучи якомога швидше позбутися залежності від нестабільних ринків викопного палива, Європа ризикує потрапити в нову пастку. Прискорений перехід на «зелені» технології потребує величезної кількості обладнання, виробництво якого сьогодні значною мірою зосереджено в Китаї. Без розвитку власних виробничих потужностей та диверсифікації поставок критично важливих компонентів ЄС може обміняти залежність від газових монополій на залежність від китайських виробників та пов’язаних з ними логістичних мереж.
Висновок
Доповідь IEEFA слугує чітким сигналом для європейських політиків: короткострокові рішення у вигляді заміщення одного виду імпортного палива іншим не забезпечують довгострокової безпеки. Справжній енергетичний суверенітет можливий лише за умови масштабних та системних інвестицій у власну відновлювану енергетику, що супроводжуються продуманою стратегією зі зниження залежності від іноземних ланцюжків поставок для «зелених» технологій.
