Завіса рветься від напруги — ось вібрації місяця. Там, де тонко, тепер рветься: оголюється суть подій, руйнуються ілюзії та спадають маски з тих, хто за ними ховався.
Ключове тут те, що внутрішня енергія, яка йде із серця (чи сердець) людей, набирає такої сили, що зовнішні ілюзії більше не здатні її стримувати. Це можна порівняти з тим, як ви світите яскравим ліхтарем у дзеркало, перед яким стоїте, і світло від ліхтаря потрапляє вам в очі. Це світло сліпить до болю. Від нього неможливо відмахнутися, і ви нарешті усвідомлюєте: його джерело — ви самі.
Але є й інша крайність. Хтось, засліплений своїм же ліхтарем, просто заплющить очі й відмовиться далі дивитися на те, що відбувається. І ось ці «заплющені очі» перетворяться або на повне засліплення із втратою будь-яких орієнтирів, або на відмову від життя взагалі.
Тому листопад несе в собі два крайні полюси подій. Те, що не вдасться довести до результату в листопаді, до кінця року просто розвалиться, перекривши попередні шляхи.
Обидва варіанти подій означають завершення критичних стадій. Тобто це щось на кшталт розвалу старого механізму, який довго латали й рихтували. Але тепер він досягає межі свого ресурсу.
Для позитивно налаштованих людей це час отримання відповідей на багато питань. Причому тут ідеться не просто про набір відомостей і чергове нагромадження інформації, а про якісний зсув цілої парадигми. Те, що раніше розглядалося як плоске, за принципом «або круг, або овал», виявиться об'ємною та багатогранною фігурою.
Знання прийдуть через пряме усвідомлення суті життя. Цей місяць змінить людей настільки глибоко, що, озирнувшись на себе на початку року, людина здасться самій собі наївною дитиною.
І знову ж таки, завжди залишається варіант «а якщо я не хочу усвідомлення», який у листопаді матиме свою специфіку: люди з таким підходом не підуть на черговий цикл кругового повтору. Таких циклів більше немає, планета їх не підтримує. Замість звичного сценарію людина потрапить у низку нових подій, але на старих енергіях. А це означає суцільний хаос і нескінченні метання всередині нього.
Так чи інакше, листопад спричиняє розриви всіх усталених сценаріїв. Але це не процеси руйнування стабільності, це процеси примусового завершення того, що давно вже нестабільне, але було прикрите фіговими листочками. Тобто це завершення самообману за всіма напрямками.
Унікальність часу для людства в тому, що ілюзія руйнується, бо її енергія вичерпалася. Щоб залишатися в ній, потрібно зсуватися в інший світ з іншими алгоритмами подій.
У тому «іншому світі» люди раптом дізнаються, що Земля перебуває в іншому місці космосу, ніж раніше передбачалося. Насправді вони буквально мають переміститися в іншу зону Галактики, де немає тих енергій, що породили поточний підйом свідомості. Бо саме поточне положення планети вже створює підйом частот.
Строго кажучи, це, найімовірніше, буде інша Галактика в іншому Всесвіті. Наука тієї Землі помітить «підміну» в тому, що багато фізичних законів зазнають перекалібрування. Простіше кажучи, закони фізики місцями будуть іншими, але це сприймуть як нові відкриття, а не як зміну реальності.
За відчуттями листопад нагадує крутий схил гори: як не намагайся встояти, сам ухил невблаганно тягне тебе вниз.
А тепер уявіть собі якусь дошку, на якій стоять різні предмети. Ви повільно піднімаєте край дошки й доходите до моменту, коли якась із фігур не витримує нахилу й зривається вниз, при цьому ще й збиваючи інші на своєму шляху. Саме до цього градуса нахилу ми й наблизилися.
Так ось, «гравітацію» розширення свідомості ховати стає енергетично неможливо. Нахил досягає критичної точки, змінюючи сприйняття всього людства. Чим це обернеться — падінням чи прискоренням? На це питання кожен має відповісти сам.
