Компанія-розробник оголосила про плани створити першу у світі космічну енергомережу, в якій сонячна енергія накопичуватиметься на орбіті та передаватиметься на Землю за допомогою лазерних променів. За даними джерела, система позиціонується як «сонячна батарея за запитом», що здатна постачати енергію незалежно від часу доби чи погодних умов.
На сьогодні мова йде лише про концепцію та попередні розрахунки, а не про готову до роботи установку. Попередні експерименти з бездротової передачі енергії в космосі обмежувалися лабораторними випробуваннями на відстані у кілька метрів або кілометрів у межах атмосфери. Нова ініціатива передбачає виведення на орбіту супутників із сонячними панелями та встановлення наземних приймачів, проте конкретних виміряних показників ефективності передачі на реальних дистанціях поки що не оприлюднено.
Основний розрив між гучною заявою та практичною реалізацією полягає у питаннях масштабування та безпеки. Лазерна передача на сотні кілометрів потребує надточного наведення променя, захисту від атмосферних перешкод і гарантій того, що енергія не розсіється або не завдасть шкоди навколишньому середовищу. Вартість виведення та обслуговування такої інфраструктури залишається невизначеною, а регуляторні питання щодо використання орбітального простору та лазерного випромінювання досі не розв’язані.
Принцип роботи передбачає перетворення сонячного світла на електроенергію на борту супутника, потім — у лазерне випромінювання, яке спрямовується на наземну станцію і знову трансформується в електрику. Ця технологія нагадує оптичну версію мікрохвильової передачі, проте з вищою щільністю енергії та меншим розсіюванням у вакуумі, хоча атмосфера все одно спричиняє втрати.
Результат має значення передусім як технологічна демонстрація самого принципу, а не як готове енергетичне рішення. Це може стимулювати дослідження у напрямку практичних випробувань на малих масштабах, однак до інтеграції в реальну мережу попереду ще не один етап інженерного доопрацювання та перевірок безпеки.
Без опублікованих даних щодо досягнутої ефективності передачі на орбітальних відстанях складно оцінити, як швидко проект зможе перейти від теоретичних розрахунків до створення прототипу.
