На кортах US Open 4 вересня 2026 року Аріна Сабаленка та Карлос Алькарас впевнено пройшли до четвертого кола, нагадавши, що захист титулу — це не просто серія перемог, а щоденна битва з сумнівами та фізичними обмеженнями.
Сабаленка, чинна чемпіонка, розібралася з узбецькою тенісисткою Каміллою Рахімовою з рахунком 6-3, 6-4, не віддавши жодного брейк-пойнта та записавши на свій рахунок 10 ейсів. Алькарас, який повернувся після майже п'ятимісячної перерви через травму зап'ястя, розгромив китайця У Ібіня 6-3, 6-4, 6-1, продовживши свою переможну серію на «Шлемах» до 17 матчів.
Ці результати гасять передтурнірні побоювання: у Алькараса — після довгої відсутності, у Сабаленки — щодо форми. Обидва гравці демонструють, що у великому тенісі ключ до успіху лежить не лише в техніці, а й у здатності швидко відновлювати ритм під тиском очікувань.
Алькарас, як боксер після довгої перерви, вийшов на ринг і одразу показав, що ударна міць нікуди не зникла: він контролював темп, варіював довжину ударів і не дозволив супернику нав'язати свою гру. Сабаленка ж, попри скарги на запах канабісу на корті, залишалася зосередженою, перетворюючи кожен матч на демонстрацію сили подачі та агресії із задньої лінії.
За цими перемогами стоїть не лише поточна форма. Для Алькараса це крок до повторення титулу — вперше з часів Федерера. Для Сабаленки — шанс стати першою за два десятиліття, хто виграє US Open тричі поспіль. Їхній шлях перетинається з інтересами спонсорів, федерацій та вболівальників, які прагнуть видовища.
Як каже стара приказка: «Хто не ризикує, той не п'є шампанського». Ці матчі показують, що в сучасному тенісі виживають ті, хто вміє перетворювати вразливість на перевагу.
Їхнє впевнене просування порушує питання про майбутнє: чи зможуть вони повторити успіх, чи нові імена перепишуть історію Flushing Meadows.
