Сьогодні в нашій музичній рубриці співає океан. Його хвилі стають пульсом, зустрічаються зі струнами, фортепіано та людськими голосами — і розкриваються в новому альбомі Макса Ріхтера While the Flood Rages.
Усе починається з води. У композиції Wave After Wave — «Хвиля за хвилею» — оброблений запис океану перетворюється на ритм, що нагадує серцебиття. Так народжується подорож, у якій подих хвиль і людська творчість звучать разом.
Перша нота — вода
Альбом вийшов 16 жовтня 2026 року. У п'ятнадцяти композиціях, об'єднаних у три акти, Ріхтер поєднує оркестр, фортепіано, хор, електроніку та оброблені польові записи.
Океанічний пульс відкриваючої п'єси — один із способів пов'язати ці різні звучання. Інший — фортепіанний мотив, що повертається. У міру розвитку альбому він з'являється в нових оточеннях, зберігаючи впізнаваність і поступово змінюючись.
У цій музичній тканині є місце й несподіваним джерелам: для електронної композиції Eerie Music Ріхтер використав електромагнітні записи технічних систем своєї студії. Природні процеси й робота пристроїв виявляються матеріалом одного композиторського слуху.
Слухачеві пропонується піти за перетвореннями: помітити, як знайомий звук набуває іншої ролі, як невелика інтонація пов'язує далекі один від одного епізоди.
Із руху — у звучання
У альбому є передісторія. Його матеріал виріс із музики до балету MaddAddam, створеному хореографом Вейном Макгрегором за мотивами трилогії Маргарет Етвуд. Це третя велика співпраця Ріхтера й Макгрегора після Infra та Woolf Works.
Для самостійного альбому композитор заново вибудував матеріал — так, щоб музична подорож розгорталася через одне лише слухання, без необхідності бачити сценічну дію.
Те, що раніше зустрічалося з рухом танцівників, тепер залишає простір уяві кожного. Музика пропонує напрямок, а образи, відчуття й внутрішні відгуки народжуються вже у зустрічі зі слухачем.
Місце, де збираються слухати
Вихід While the Flood Rages супроводжує проєкт WTFR Global Listening Events — камерні зустрічі, на яких люди слухають альбом разом. Кафе, невеликі бари й простори з якісною аудіосистемою на час стають залами уважного слухання.
30 жовтня така зустріч відбулася в Omelas Listening Room у Сан-Хуані. Організатори запропонували почути запис цілком, прибравши пристрої; у просторі передбачили можливість розташуватися лежачи. Ріхтер особисто не був присутній і не виступав — головною подією вечора було спільне прослуховування.
Цей формат повертає просте задоволення: дозволити твору розкритися у власному часі. Дочекатися наступної частини, почути повернення теми, помітити паузу. Побути поруч з іншими людьми, яким зараз теж достатньо музики.
«Тепер ми можемо співати»
Завершує альбом Now We Can Sing. У цій композиції фортепіанний мотив, що повертається, розкривається в хоровому звучанні. Лейбл описує фінал як роздум про голос і зв'язок між людьми.
Початок з обробленого запису океану й завершення людськими голосами дозволяють почути в альбомі ще одну красиву лінію. Хвиля стає ритмом, ритм зустрічається з інструментами, а згодом музичний простір наповнюється диханням хору.
Для нашої рубрики «Музика океанів» це особливо близький образ: людина слухає природу й продовжує почуте своєю творчістю.
Що це додало до звучання планети?
Ще один спосіб відчути власну участь у її багатоголоссі.
Спочатку — хвиля. Її рух стає пульсом, до нього приєднуються струни й фортепіано, а згодом розкривається багатоголосся хору. Пісня океану продовжується в людському диханні — набуває нових тембрів, інтонацій і смислів.
Із цих переплетень народжується планетарна симфонія: безліч неповторних звучань складаються в живе ціле. Його гармонію створює сам зв'язок між ними.
