6 червня 2026 року Сонце вкотре нагадало про свою нестримну енергію. О 14:01 UTC активна зона AR 4461 спровокувала спалах класу M1.8. Ця подія супроводжувалася викидом волокна та подальшим корональним викидом маси (CME) — велетенською хмарою плазми, яка, за попередніми оцінками, має дістатися околиць Землі 8 червня.
Фахівці, що спостерігають за космічною погодою, одразу відзначили масштаб явища. Диференціальні зображення з коронографів зафіксували щільний і стрімкий гало-викид, спрямований переважно на південний схід. Хоча основний об'єм плазми, згідно з прогнозами, пройде трохи осторонь Землі, розширена ударна хвиля все одно зачепить нашу планету. Швидкість основної хмари оцінюється приблизно у 1400 км/с, тоді як ударна хвиля рухається зі швидкістю до 1700 км/с. Це робить дану подію однією з найбільш помітних за останній час.
Моделі NASA, зокрема WSA-ENLIL+Cone, прогнозують прибуття основної речовини 8 червня близько 06:00 UTC з похибкою ±7 годин. Такий часовий інтервал є типовим для подібних розрахунків: плазма долає міжпланетний простір, взаємодіючи із сонячним вітром та магнітними полями. Навіть якщо прямого «влучання» у центр не відбудеться, ударна хвиля здатна спричинити геомагнітне збурення.
Експерти вже фіксують зростання потоку високоенергетичних протонів (>10 МеВ), який до вечора 6 червня збільшився приблизно в шість разів. Якщо ця тенденція збережеться, можливий розвиток слабкої радіаційної бурі рівня S1 — вона не є критичною для більшості систем, проте відчутна для супутників та космічних апаратів.
Сонячна активність у 2026 році відповідає максимуму 25-го сонячного циклу, і активна область AR 4461 стала черговим нагадуванням про надзвичайну динамічність нашої зірки. Ще добу тому викид міг бути спрямований безпосередньо на Землю, проте навіть у нинішній конфігурації він становить неабиякий інтерес для дослідників. Науковці продовжують уточнювати параметри явища, аналізуючи дані коронографів та моделюючи взаємодію з магнітосферою.
Для мешканців середніх широт 8 червня з'явиться шанс побачити полярне сяйво, якщо реакція геомагнітного поля буде достатньо інтенсивною. Наразі прогноз залишається помірним, проте космічна погода відома своєю непередбачуваністю: незначні зміни в параметрах CME можуть суттєво вплинути на кінцевий результат.
Події такого штибу підкреслюють критичну важливість безперервного моніторингу Сонця. Служби на кшталт NOAA Space Weather Prediction Center оперативно надають дані, що дозволяють підготуватися до можливих наслідків — від коливань у роботі енергосистем до впливу на радіозв'язок. Поки хмара плазми продовжує свій шлях, фахівці та аматори стежать за оновленнями, очікуючи на те, як саме Сонце «привітається» із Землею найближчими днями.
