Починаючи з 2005 року, помірні виверження вулканів та масштабні лісові пожежі призвели до суттєвого зростання вмісту водяної пари у стратосфері — шарі атмосфери, розташованому вище зони формування звичної нам погоди.
Водяна пара на таких висотах діє як парниковий газ: вона утримує тепло та безпосередньо впливає на хімічний стан озону. Згідно з результатами досліджень, подібні природні явища стали вагомим чинником накопичення вологи на висоті від 15 до 50 кілометрів.
На відміну від катастрофічних вивержень на кшталт Пінатубо, помірна вулканічна активність та дим від пожеж постачають пару поступово, проте стабільно. Ця волога не розсіюється швидко і залишається в стратосфері набагато довше, ніж очікувалося раніше.
Збільшення кількості вологи посилює парниковий ефект на великих висотах і може сповільнювати процес відновлення озонового шару. Вчені наголошують, що ці процеси необхідно обов'язково враховувати в кліматичних моделях поряд із антропогенними чинниками.
Дані супутникових спостережень та наземних станцій фіксують зростання концентрації пари саме в регіонах активної вулканічної та вогневої діяльності. Це кардинально змінює уявлення про внесок природних явищ в атмосферний баланс нашої планети.
Глибоке розуміння ролі вулканів і пожеж допомагає точніше прогнозувати глобальні зміни клімату та розробляти заходи для мінімізації ризиків для озонового шару і температурного режиму Землі.
