Румунські пожежники вирушили до Греції у справі, а повернулися з новим колегою.
Щоправда, колега виявився рудим, вусатим і зовсім не знайомим із технікою безпеки.
Під час одного з патрулювань до рятувальників підійшов кіт. Без запрошення, без резюме і, судячи з усього, без найменшого наміру йти.
Пожежники дали йому води та їжі.
Кіт усе зрозумів правильно.
Роботу знайдено.
Нового співробітника назвали Ґарфілдом, і дуже швидко він став неофіційним талісманом команди.
Обов'язки в Ґарфілда поки що досить розпливчасті: бути поруч, стежити за подіями, приймати їжу та періодично виглядати так, ніби саме він керує всією операцією.
Із формою теж поки що проблеми.
Каски немає.
Рації немає.
Пожежної підготовки — нуль.
Зате з дисципліною все чудово: на службу приходить сам і робоче місце практично не покидає.
Виходить, співбесіда виглядала приблизно так:
— Досвід роботи є?
— Мяу.
— В екстремальних ситуаціях не розгублюєтеся?
— Мяу.
— Коли готові приступити?
Кіт уже їв із миски.
Прийнято.
Тепер у румунських пожежників у Греції є власний Ґарфілд — фахівець із моральної підтримки, контролю обіду та створення гарного настрою.
Іноді найкращого співробітника справді знаходять не за оголошенням.
Він просто одного разу приходить сам. 😄
