❓ЗАПИТАННЯ:
Ви стверджуєте, що аспект Спостерігача в нас наділений здатністю розрізняти (через фокус, увагу та відчуття), проте існують думки, що ця розрізняльна здатність зникає після смерті, якщо над нею не працювали цілеспрямовано. Це робить саму функцію розрізнення залежною від фізичного розуму, передбачаючи її перенесення на розум іншого порядку лише в процесі духовного розвитку. Такий підхід перегукується з вашою тезою про те, що в іншому разі буде втрачено досвід цілісного життя як єдиного наміру, сформованого ще до втілення. Тож чи може бути так, що Спостерігач не розрізняє, а саме усвідомлює?
❗️ВІДПОВІДЬ lee:
Я не надто схвалюю ігри з термінологією, оскільки це зазвичай призводить до втрати ясності перспективи та зайвого дроблення на деталі.
Ви можете мати власні семантичні асоціації з певними словами, тоді як інша людина матиме власні. У такому разі можна роками уточнювати дрібні нюанси.
Тому в даному контексті достатньо просто навести визначення. Якщо ви їх приймаєте, питання вичерпано, а якщо ні — це вже переходить у площину семантики, лінгвістики або філософських роздумів.
Спостереження — це функція фіксації події.
Усвідомлення — це функція застосування сенсів до самого себе.
Будь-яке інше навантаження на поняття Спостерігача, крім фіксації (власне спостереження), змінює суть цієї функції — у такому разі це буде вже зовсім інше слово чи інший термін.
