❓ ПИТАННЯ:
Ви казали, що для втілення необхідно мати его. Хіба після життя у свідомості не залишається можливості обрати інший варіант тіла, адже як інакше переглядати досвід? Чи можуть ті, хто достатньо розвинувся, обирати подальше життя більш усвідомлено? Отже, і в тих умовах існує певний варіант його? Що стосується нефізичних просторів? Хіба будь-яка позиція, де є розрізнення, не потребує точки «я — не я», навіть якщо на іншому рівні є сприйняття «Все Єдине»?
❗️ ВІДПОВІДЬ:
Его — це механізм збирання особистості. Це інструмент, завдяки якому сама особистість і з’являється.
Тут доречна аналогія зі збиранням автомобіля за кресленням та з деталей.
Душа може скільки завгодно вигадувати особистості, подібно до того, як інженер проектує машини.
Але щоб поїхати, потрібен реальний автомобіль. Щоб втілитися — необхідне справжнє его.
У цьому і полягає його завдання.
А далі в его є власний еволюційний шлях — досягти стану, коли воно більше не створює обмежень. Це вже «просунуте его», межі якого настільки тонкі, що Душа «дивиться крізь нього». Граничним станом фізичної форми є его, яке повністю передало «пульт керування» Вищому Я. Термін «Вище Я» позначає сфокусовану частину Душі в «образі Особистості». Що більше в цьому образі Вищого, то менше залишається фізичного.
Загальна логіка така, що фізичний світ — це спосіб обрізання частот сприйняття в певному діапазоні. Розширте цей діапазон, і все... — ви випали з меж фізичного сприйняття.
Стадія «стоншення меж» пов’язана з розширенням діапазону так, що ви вже ототожнюєте себе з колективом за принципом «я — це ми», усвідомлюючи себе водночас і як одиницю, і як спільноту. Але це вже наступна стадія Гри. Там починається поле нефізичного буття та багато чого іншого.
