Сонячний спалах класу M5.8, зафіксований 9 травня, супроводжувався викидом корональної маси, який, згідно з розрахунками, може пройти поблизу Землі 13 травня. Ця подія відбувається на тлі зростання сонячної активності в поточному циклі, коли кількість плям уже перевищила середні показники попереднього періоду.
Пряме влучання викиду корональної маси здатне спровокувати геомагнітні збурення, що впливають на супутниковий зв'язок та енергосистеми. Дотичний вплив, який очікується цього разу, знизить інтенсивність наслідків, проте полярні сяйва можуть з'явитися на широтах, де вони зазвичай не спостерігаються. Оператори електромереж у північних регіонах уже отримали попередження про можливі коливання напруги.
Причина спалаху полягає у скупченні магнітних полів в активній області AR3664. Коли напруженість полів досягає критичного рівня, відбувається їхня перебудова з виділенням енергії у вигляді рентгенівського випромінювання та плазмового викиду. Моделі NASA та NOAA свідчать, що швидкість викиду становить близько 800 км/с, а траєкторія проходить на відстані 0,3 астрономічної одиниці від лінії Сонце-Земля.
Для порівняння: якби викид рухався точно за напрямком до Землі, швидкість вітру сонячного походження могла б сягнути 600-700 км/с і спричинити бурю рівня G3. При дотичному проходженні індекс Kp, імовірно, не перевищить 5, що відповідає помірній бурі. Така різниця визначається кутом зіткнення магнітної хмари з магнітосферою планети.
Наслідки для повсякденного життя обмежаться посиленням полярних сяйв у Канаді, Скандинавії та на півночі Росії. Радіоаматори можуть зіткнутися з короткочасними порушеннями короткохвильового зв'язку на частотах нижче 10 МГц. Космічні апарати на геостаціонарній орбіті отримають додаткову дозу радіації, проте захисні системи супутників розраховані на такі рівні.
Сонячна активність продовжуватиме зростати до максимуму циклу у 2025 році, тому подібні події стануть регулярними. Моніторинг у реальному часі дає змогу заздалегідь вживати заходів для захисту інфраструктури, проте точність прогнозів траєкторії викидів поки залишається обмеженою через складність моделювання магнітних полів у міжпланетному просторі.
