З 19 по 29 липня 2026 року в Пусані (Республіка Корея) проходить 48-ма сесія Комітету Світової спадщини ЮНЕСКО. Це перша сесія, яку Південна Корея приймає у себе. Комітет розглядає близько 30 нових номінацій (плюс кілька розширень і переномінацій вже існуючих об’єктів), а також стан збереження 147 вже внесених до Списку об’єктів.
48-ма сесія Комітету Світової спадщини ЮНЕСКО перетворює стародавні легенди, крихкі екосистеми та сліди людської історії на спільне надбання людства.
Уявіть: гора Олімп — та сама, де, за переказами, сиділи Зевс та інші олімпійські боги — нарешті отримує офіційне визнання. Її засніжені вершини, глибокі ущелини та унікальна природа відтепер охороняються не тільки грецькими міфами, але й міжнародним статусом. Поряд з нею — коралові сади затоки Акаба, найпівнічніші тропічні рифи світу. Тут корали навчилися виживати в умовах, які для більшості їхніх родичів стали б смертельними. Тепер ці живі підводні міста захищені статусом Світової спадщини.
В Індії священний Сарнатх, місце, де Будда виголосив свою першу проповідь, стає 45-м об’єктом країни у Списку. В Японії стародавні столиці Асука та Фудзівара — колиска японської державності — здобувають глобальний захист. А в горах Ірану замки Аламута, колись неприступні фортеці ісмаїлітів, тепер належать не тільки історії, а й усьому людству.
Ці рішення — не просто бюрократичні позначки. Це акт колективної пам’яті. У світі, де клімат змінюється, конфлікти спалахують, а туризм часто руйнує те, чим захоплюється, статус Світової спадщини стає щитом. Він говорить: «Це місце важливе не тільки для однієї країни. Воно важливе для всіх нас».
Сесія в Пусані — перша, яку приймає Південна Корея. І символічно, що саме тут, на стику Сходу та Заходу, обговорюють спадщину, яка належить усьому світу. Поки делегати сперечаються, голосують і обговорюють деталі, десь на Олімпі піднімається ранковий туман, в Акабі переливаються корали, а в Сарнатху паломники, як і раніше, кружляють навколо ступи.
Людство знову робить вибір на користь краси, пам’яті та відповідальності. І в цьому виборі є щось дуже людське — і дуже важливе.
І виділимо статус на момент 27 липня 2026 року (рішення щодо номінацій приймалися переважно 24–27 липня):
- Район гори Олімп (Греція) — змішаний (природно-культурний) об’єкт. Успішно внесений до Списку Світової спадщини. Міфологічна батьківщина олімпійських богів отримала визнання і за природну цінність (висота 2918 м, багате біорізноманіття), і за культурну.
- Коралові рифи затоки Акаба —Морський заповідник Акаба (Йорданія) — внесений. Це найпівнічніші тропічні коралові рифи у світі з унікальною термостійкістю.Номінація Саудівської Аравії щодо коралових рифів затоки Акаба також розглядалася.
- Стародавні столиці Японії (Asuka and Fujiwara) — культурний об’єкт (префектура Нара). Внесений. Це 27-й об’єкт Японії у Списку.
- Буддійський комплекс Сарнатх (Індія, близько Варанасі) — місце першої проповіді Будди. Внесений 25 липня 2026 року. Став 45-м об’єктом Індії у Списку Світової спадщини.
- Замки Аламута та пов'язані укріплення (Іран) — фортеці нізаритів-ісмаїлітів XI–XIII століть. Внесені.
Інші помітні рішення сесії
Вже підтверджені, зокрема:
- Пляжі висадки в Нормандії (D-Day, Франція)
- Виробничі об'єкти порцеляни Цзіндечжень (Китай)
- Морський заповідник Акаба (Йорданія)
- Окефенокі (Okefenokee, США)
- Низка об'єктів за екстреною процедурою (з одночасним внесенням до Списку Світової спадщини, що перебуває під загрозою): ландшафт міграції Бома-Бадінгіло (Південний Судан), замки Джабаль Амель (Ліван), Себастія (Палестина).
Сесія ще не закінчена (триває до 29 липня), тому повний підсумковий список нових об’єктів буде відомий найближчими днями. Офіційні рішення та документи публікуються на сайті Центру Світової спадщини ЮНЕСКО.
