OpenAI оголосила про розв'язання однієї із задач Міленіуму — проблеми існування та гладкості розв'язків рівнянь Нав'є-Стокса — за допомогою внутрішньої ШІ-системи та приблизно 10 тисяч автономних агентів, що працювали 88 годин. Компанія витратила на це мільйони доларів обчислювальних ресурсів і верифікувала результат за допомогою мови Lean. Це перший випадок, коли ШІ претендує на розв'язання однієї із семи задач із призом у мільйон доларів від Інституту Клея.
Однак одразу після анонсу виникла гостра суперечка про авторство. Математики Трістан Бакмастер із Нью-Йоркського університету та Левент Альпьоґе з Anthropic за місяць до цього досягли значного прогресу в суміжних аспектах проблеми, активно використовуючи ШІ-інструменти, включно з Codex від OpenAI. Бакмастер у публічній заяві зазначив, що OpenAI могла отримати доступ до їхніх чернеток через чати або навчання моделей, хоча компанія категорично це заперечує, стверджуючи, що дані користувачів не використовувалися.
Ситуація ускладнилася пропозицією OpenAI щодо спільної публікації, де Альпьоґе пропонували виключити зі співавторів через його роботу в компанії-конкуренті. Бакмастер відмовився, і переговори стали напруженими. Це не просто особистий конфлікт: він викриває системні проблеми, коли комерційні лабораторії з величезними ресурсами вступають в гонку за фундаментальними результатами, спираючись на роботу незалежних дослідників.
Технічно підхід OpenAI — масштабування безлічі агентів для пошуку сингулярності в тривимірних рівняннях Нав'є-Стокса — відрізняється від традиційного людського доведення. Раніше прогрес спирався на роботи Дієго Кордови та Луїса Мартінеса-Зороа, які Бакмастер і Альпьоґе розвивали за допомогою ШІ. OpenAI же кинула на задачу безпрецедентні обчислювальні потужності, що дозволило «підірвати» проблему за дні, а не роки.
Методологія викликає питання щодо відтворюваності та узагальнення. Хоча результат формалізовано в Lean, незалежна перевірка спільнотою ще попереду. Незрозуміло, наскільки підхід масштабується на інші задачі Міленіуму або чи потребує він специфічних підказок, недоступних звичайним дослідникам. Порівняння з попередніми успіхами ШІ в математиці, такими як розв'язання задач Ердеша, показує, що тут масштаб інший: не окрема евристика, а масована атака агентів.
У ландшафті ця подія контрастує з роботами Anthropic та інших лабораторій, де ШІ використовується як інструмент підсилення людського інтелекту, а не заміни. OpenAI підкреслює, що не претендуватиме на приз, але сам факт анонсу змінює динаміку: тепер великі компанії можуть «закривати» відкриті проблеми швидше, ніж академічні групи, що ставить під питання традиційні механізми пріоритету та цитування.
Наслідки для галузі значні. Математики, включно з лауреатами Філдсівської премії, вже висловили занепокоєння щодо невідповідності цілей: компанії гоняться за публічними перемогами, тоді як наука цінує поступовий, колаборативний прогрес. Це може призвести до того, що дослідники приховуватимуть проміжні результати або уникатимуть використання комерційних ШІ-інструментів.
Відкриті питання включають: чи буде доказ прийнято Clay Mathematics Institute, як саме розподіляти визнання між людьми та ШІ-агентами, і чи не призведе така гонка до фрагментації спільноти. Необхідні нові протоколи для відстеження внеску в дослідженнях за підтримки ШІ.
Зрештою, цей випадок показує, що прискорення математичних відкриттів за допомогою ШІ вимагає одночасного перегляду норм авторства та етики, інакше довіра в спільноті опиниться під загрозою.
