Поки звучить лід: музика на межі перетворення

Автор: Inna Horoshkina One

Матеріал YouTubeYouTube може встановити власні файли cookie.
Відкрити в YouTube
Лід набуває голосу: архівне виконання на крижаній тшалапарті з проєкту Nömadak TX.

Вода вміє звучати дощем, хвилею, струмком. А завмерши, може набути ще одного голосу — стати музичним інструментом, до якого торкаються паличками.

Саме таку зустріч запропонувала програма фестивалю Ars Musica — Arctic Fever: на 19 листопада 2026 року в брюссельському ISELP було призначено концерт «Тшалапарти з дерева, каменю та льоду». Для нього спеціально створювали крижану версію баскського ударного інструмента.

Три матеріали — три можливості почути

Тшалапарта нагадує ксилофон із масивними пластинами, по яких ударяють вертикально поставленими паличками. У брюссельській програмі її представляли музиканти Аркайц Мартінес де Сан-Вісенте і Мікель Угарте з Oreka TX.

Дерево, камінь і лід пропонувалося почути в одному концерті. За повідомленням організаторів, крижаний інструмент раніше створювався цими артистами лише одного разу — у Лапландії.

У такому сусідстві особливо цікавою є сама увага до матеріалу. Зазвичай ми впізнаємо інструмент за назвою: скрипка, барабан, рояль. Тут питання виникає раніше: що може прозвучати в дереві, камені, замерзлій воді? Який дотик дозволить це почути?

Музика починається вже з цікавості — з готовності виявити звучання у знайомій речовині.

Лід зустрічається зі струною

Ударні епізоди були задумані в чергуванні з частинами Sola, твору ісландської композиторки Анни Торвальдсдоттір для альта й електроніки. Альтову партію в програмі виконує Віктор Гуайта; Ars Musica позначив показ Sola як бельгійську прем'єру.

Це зустріч різних способів народження звуку. Удар позначає мить. Смичок дозволяє вести його далі. Електроніка додає ще один простір для слухання.

Між ними — паузи, у яких можна помітити післязвуччя й очікування наступного жесту. Так концертна ідея запрошує прислухатися й до того, що відбувається між нотами.

Інструмент, який продовжує перетворюватися

У фестивальному описі танення крижаної тшалапарти стає символічним завершенням концерту.

Сам задум дивує своєю простотою. Вода набуває форми, отримує можливість звучати від дотику, потім знову стає текучою. Її перетворення входить у твір.

Тут хочеться сповільнитися. Побачити прозорість, почути відгук, помітити, як багато подій уміщається в одній короткій миті.

Що це додає до звучання планети?

Для GAYA ONE ця історія — запрошення розширити музичну цікавість. Навколо нас безліч матеріалів, просторів і живих форм, зустріч із якими здатна відкрити нове звучання.

Людина приносить задум і рух рук. Матеріал відповідає своїми властивостями. З їхньої взаємодії народжується досвід, якого раніше не було.

Вода продовжує свій шлях — крізь лід, звук і течію. А в нас залишається нова здатність чути: помічати музику там, де вчора ми бачили лише звичну форму.

2 Перегляди

Коментарі

Знайшли помилку чи неточність?Ми розглянемо ваші коментарі якомога швидше.