Фізики дедалі більше схиляються до думки, що Всесвіт складається не з частинок чи енергії, а з чогось іще фундаментальнішого: чистої інформації.
Недавня робота дослідника Джеффрі Хенлі викликала неабиякий резонанс серед фізиків-теоретиків завдяки одному оманливо простому твердженню: Всесвіт не містить інформацію — він з неї складається. Хенлі доводить, що найфундаментальніші рівняння фізики — квантова механіка, теорія гравітації Ейнштейна та термодинаміка — не є розрізненими законами для різних явищ, а виступають виявами єдиного глибокого принципу: інформації, що еволюціонує шляхом найменшого опору.
Згідно з цим підходом, простір — це не порожня ємність для подій, а форма, яку інформація викарбовує власним рухом. Матерія ж — частинки, сили, маса — виникає тоді, коли інформація знаходить сталу геометрію і закріплюється в ній. В інтерпретації Хенлі Всесвіт постає не сукупністю статичних об'єктів, а безперервним процесом становлення; його концепція пропонує конкретні гіпотези, що піддаються експериментальній перевірці: геометрію квантових систем можна виміряти безпосередньо через їхню інформаційну структуру, математичний апарат фізичних законів здатний оцінювати зв’язність штучного інтелекту, а свідоме мислення може залишати вимірювані геометричні сліди.
Висновки Хенлі отримують вагоме підтвердження у працях Тадаші Такаянагі — одного з найвизначніших сучасних фізиків-теоретиків та співавтора формули, що докорінно змінила розуміння зв'язку між гравітацією та квантовою механікою. У своєму програмовому есеї Такаянагі прямо стверджує: гравітаційний простір-час — сама тканина Всесвіту — виникає з квантової інформації. Точніше, із заплутаності невидимих квантових ниток, що поєднують частинки, які колись взаємодіяли, і утримують цей зв'язок на будь-якій відстані. Достатня кількість переплетених квантових бітів породжує геометрію. Ця геометрія стає простором. Простір, збурений квантовою енергією, кристалізується у частинки та сили, які ми сприймаємо як фізичну реальність.
Головне відкрите питання, як пише Такаянагі, полягає вже не в істинності цього підходу, а в тому, як саме цей процес розгортається на кожному з масштабів.
Разом ці дві роботи вказують на речі, які ще кілька десятиліть тому здавалися б немислимими для наукової статті з фізики. Протягом цілого століття фізика шукала відповідь на питання, з чого побудований Всесвіт. І сьогоднішня відповідь з передової науки звучить так: він не складається «із чогось» — він сам по собі є формою. Інформація не існує всередині реальності. Реальність — це те, у що втілюється інформація. Частинки, сили, відстані між зорями — усе це лише інформація Всесвіту, що набула своєї найстійкішої форми. І ми — не сторонні спостерігачі цього процесу. Ми — його частина: інформаційні патерни, що на мить набули зв’язності, аби озирнутися на те саме поле, з якого вони виникли.
